5-724км13 Про розбій та умисне вбивство двох осіб, скоєне з корисливих мотивів, перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння - 29.08.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 29 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Балаклейського районного суду Харківської області від 3 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2012 року.

Вироком Балаклейського районного суду Харківської області від 3 лютого 2012 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Шевченківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2008 року за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці, звільненого 12 березня 2011 року умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 11 днів;

за п.п. 1,6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 2 ст. 15, п.п. 1,6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2012 року вирок Балаклейського районного суду Харківської області від 3 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

29 березня 2011 року, приблизно о 21 год., ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне заволодіння чужим майном та збагачення за рахунок скоєння злочинів, діючи цілеспрямовано, достовірно знаючи, що в будинку АДРЕСА_1 мешкає самотня жінка похилого віку, розраховуючи на її нездатність здійснювати активний опір, через паркан проник на територію даного домоволодіння та побачив біля будинку ОСОБА_3 1943 року народження, яка не є власником будинку. Реалізовуючи раптово виниклий умисел на позбавлення життя ОСОБА_3, діючи цілеспрямовано, почав наносити їй удари кулаком по обличчю, а після того, як потерпіла впала на підлогу, ОСОБА_2 наніс ще декілька ударів п'ятою правої ноги в голову потерпілої тим самим спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла в Харківській обласній клінічній лікарні.

Після цього, ОСОБА_2 проник в будинок, взяв в ящику стола кухонний ніж та побачив у вітальні будинку господарку - ОСОБА_4 1927 року народження, маючи на меті позбавити її життя, почав наносити удари руками і ногами в область грудної клітини та голови, спричинивши тим самим ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 в хірургічному відділенні Шевченківської центральної лікарні потерпіла померла.

Продовжуючи діяти умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_2 в одній з кімнат будинку побачив ОСОБА_5 1960 року народження, яка перебувала в гостях у потерпілої ОСОБА_3, маючи на меті позбавити її життя, ОСОБА_2 наніс їй удар кулаком в щелепу та намагався нанести удар ножем, однак ОСОБА_5 почала здійснювати активний опір засудженому. Після чого, ОСОБА_2 приставив ножа до горла ОСОБА_5 та погрожуючи застосуванням насильства та позбавлення її життя почав вимагати передати йому коштовності та грошові кошти. ОСОБА_5 виконуючи вимоги засудженого знайшла та передала ОСОБА_2 металеві фрагменти прикрас. Далі ОСОБА_2 маючи на меті приховати раніше вчинені злочини та позбавлення життя потерпілої ОСОБА_5 умисно наніс їй удар ножем в живіт, спричинивши тим самим потерпілій проникаюче колото-різане поранення, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Виконавши всі дії направлені на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5, ОСОБА_2 не довівши злочину до кінця з причин, які не залежали від його волі, залишив поранену ОСОБА_5 та продовжував шукати коштовності в будинку, а потерпіла в цей час скориставшись можливістю вибігла з будинку та втекла.

В результаті своїх умисних дій, ОСОБА_2 заволодів майном ОСОБА_4 на суму 22 грн. та майном ОСОБА_5 на суму 120 грн., та з місця скоєння злочинів зник, спричинивши потерпілим матеріальну шкоду на зазначені суми.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить змінити судові рішення щодо нього, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 121 КК України та пом'якшити покарання. Вважає, що при нанесенні ним тілесних ушкоджень потерпілим у нього не було умислу на позбавлення їх життя, а також посилається в касаційній скарзі на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. Також зазначає, що рішення апеляційної інстанції винесено з порушенням вимог ст. 377 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідача, думку захисника ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу засудженого, думку прокурора Вергізової І.Г., яка вважала, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, аналіз доказів, досліджених під час судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте, як убачається з матеріалів справи, апеляційним судом при розгляді даної кримінальної справи щодо ОСОБА_2 та винесенні ухвали не було дотримано вимог вказаної норми кримінально-процесуального закону.

Так, засуджений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_6, який захищав інтереси засудженого при розгляді справи в суді першої інстанції, не погодившись з вироком суду, подали апеляції, в яких порушували питання про зміну вироку щодо ОСОБА_2 з мотивів неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання, тяжкості вчинених злочинів та особі винного внаслідок суворості. Мотивуючи свої доводи тим, що у ОСОБА_2 був відсутній умисел на умисне вбивство. Крім того, зазначали, що судом першої інстанції не дана оцінка показанням потерпілої ОСОБА_5, які вона давала в судовому засіданні та вказувала, що не бачила умисних дій ОСОБА_2 направлених на нанесення їй ножового поранення в живіт та допускала випадковість отримання нею зазначеного тілесного ушкодження та зазначила, що ОСОБА_2 цілеспрямовано не бив її ножем.

Апеляційний суд, не розглянувши апеляційні скарги по суті, та всупереч вимогам ст. 377 КПК України в редакції 1960 року, не навів в ухвалі підстав прийняття свого рішення, не дав вичерпної відповіді на доводи апеляцій, не проаналізував показання потерпілої ОСОБА_5, які вона давала в ході судового засідання та не навів мотивів прийнятого рішення щодо залишення апеляцій без задоволення.

Отже, суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу щодо ОСОБА_2, не дав належної та обґрунтованої відповіді на доводи поданих засудженим та його захисником апеляцій, чим порушив право засудженого на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, ухвала апеляційного суду є такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа направленню - на новий апеляційний розгляд, оскільки зазначені порушення перешкодили апеляційному суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід врахувати вищезазначене, з'ясувати думку ОСОБА_2 з приводу його апеляції та апеляцій його захисника, якщо виникне необхідність, то відповідно до вимог ст.ст. 326, 363 КПК України в редакції 1960 року, провести повне чи часткове судове слідство, при необхідності ретельно дослідити доводи апеляцій засудженого та його захисника, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку і з урахуванням усіх обставин прийняти обґрунтоване рішення, належним чином його мотивувавши.