Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г.,суддів Колесниченка В. М., Крижановського В. Я.,

Квасневської Н. Д., Мороза М. А.

розглянула в судовому засіданні 29 серпня 2013 року в м. Києві заяву заступника Генерального прокурора України про допуск до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2013 року щодо ОСОБА_6,

вироком Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 серпня 2012 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративними та організаційно-розпорядчими функціями на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративними та організаційно-розпорядчими функціями на строк 2 роки та штрафом у розмірі 10 000 гривень у дохід держави. Згідно з вимогами ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного йому за ч. 2 ст. 366 КК України покарання у зв'язку з закінченням строків давності. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду щодо

ОСОБА_6 не переглядався.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2013 року, вирок Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 серпня 2012 року щодо ОСОБА_6 змінено. Виключено призначене ОСОБА_6 додаткове покарання за ч. 2 ст. 364 КК України (в ред. Закону від 15 квітня 2008 року) у виді штрафу в розмірі 10 000 гривень. У порядку ст. 395 КПК України (1960 року) перекваліфіковано дії ОСОБА_6 з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України (в ред. Закону від 11 червня 2009 року) та призначено йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративних і організаційно-розпорядчих функцій на строк 3 роки. На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_6 від призначеного йому за ч. 1 ст. 366 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Остаточно визнано ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 364 КК України (в ред. Закону від 15 квітня 2008 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративними та організаційно-розпорядчими функціями на строк 2 роки, та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. У решті вирок залишено без зміни.

Заступник Генерального прокурора України у своїй заяві порушує питання про допуск кримінальної справи щодо ОСОБА_6 до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2013 року щодо нього.

При цьому посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, а саме: не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК України, так як повинен був застосовуватись новий закон, що пом'якшує кримінальну відповідальність, а саме норми ст. 364-1 КК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи, викладені у заяві, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Як убачається із заяви заступника Генерального прокурора України та доданих до неї документів, ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2013 року, вирок Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 серпня 2012 року щодо ОСОБА_6 змінено. Колегія суддів, залишивши незмінною кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 с. 364 КК України (2341-14) , указала, що призначене ОСОБА_6 додаткове покарання за цим Законом у виді штрафу є зайвим та підлягає виключенню з вироку. Крім того, дії засудженого було перекваліфіковано з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України із зазначенням того, що настання тяжких наслідків як кваліфікуюча ознака охоплюється ч. 2 ст. 364 КК України.

Разом із тим, з наданої копії ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2012 року видно, що за результатами касаційного розгляду дії ОСОБА_7, засудженого за вчинення сукупності злочинів, у тому числі, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України були перекваліфіковані з ч. 2 ст. 364 на ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд касаційної інстанції виходив із того, що у зв'язку з внесеними змінами в КК України (2341-14) згідно із Законом України №3207-VІ (3207-17) від 7 квітня 2011 року, дії ОСОБА_7 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 364-1 КК України

в редакції від 7 квітня 2011 року), оскільки він вчинив злочин будучи службовою особою юридичної особи приватного права.

Таким чином, долучене до заяви заступника Генерального прокурора України судове рішення формально вказує про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 400-18 КПК України 1960 року, колегія суддів

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2013 року щодо ОСОБА_6