Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.за участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 серпня 2013 року справу за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 березня 2005 року надано дозвіл на затримання і доставку в суд обвинуваченого ОСОБА_6

На вказану постанову суду першої інстанції адвокатом ОСОБА_5 було подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області повернуто.

Прийняте рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що відсутні підстави для поновлення строків на апеляційне оскарження.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вважає висновок апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження передчасним та не обґрунтованим, оскільки про наявність постанови суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 останній дізнався лише в кінці квітня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 395 КПК України 1960 року касаційній суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

Ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. Зокрема, в ній зазначається зміст постанови (вироку), особа, яка подала апеляцію, суть апеляції, короткий зміст пояснень осіб, які брали участь у засіданні та докладні результати розгляду справи, з наведенням підстав прийнятого судом рішення. Викладаючи суть апеляції, суд має стисло та зрозуміло перелічити всі доводи, що містяться в скаргах та запереченнях на них, після чого ці доводи мають бути проаналізовані судом та жоден з них не повинен залишатися без відповіді.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд, розглядаючи скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 березня 2005 року, керуючись вимогами п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, відповідно до якої апеляційна скарга повертається, якщо апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення, вказав, що оскільки не було знайдено підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження, то апеляційна скарга підлягає поверненню.

Між тим, колегія суддів вважає, що зміст ухвали апеляційного суду не містить належного обґрунтування прийнятого рішення, за виключенням загального посилання на процесуальну норму. Крім того, наведені у вказаному судовому рішенні висновки, не відповідають правильному тлумаченню норм кримінально-процесуального законодавства України з цих питань у їх взаємозв'язку між собою.

Як видно з ухвали, апеляційний суд розглянув апеляцію на рішення суду першої інстанції, що було постановлено у порядку КПК України (1001-05) 1960 року, за правилами КПК України (4651-17) 2012 року.

Однак, п. 9 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) визначено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

З огляду на вказані положення, суд апеляційної інстанції мав розглянути подану скаргу на постанову суду першої інстанції, керуючись положеннями КПК України (1001-05) 1960 року.

Однак, не врахувавши належним чином всіх матеріалів по справі та вищезазначених вимог закону, апеляційний суд передчасно вирішив питання по апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на постанову про надання дозволу на затримання і доставку в суд обвинуваченого ОСОБА_6 керуючись положеннями КПК України (1001-05) і таким чином допустив таке порушення кримінально-процесуального закону, яке, відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України 1960 року, слід визнати істотним та у зв'язку з яким, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд зі стадії прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Керуючись ст.ст. 394 - 398 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

касаційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд зі стадії прийняття апеляційної скарги до розгляду.