Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 29 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2012 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має

судимості,

за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Полтавського міського фінансового управління витрати на лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 3366,27 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 3 липня 2012 року, приблизно о 21 годині, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час з'ясування сімейних стосунків, влаштував сварку із співмешканкою свого сина ОСОБА_3, яка згодом переросла в бійку. Під час бійки у ОСОБА_2 виник умисел на вбивство ОСОБА_3 Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_3, ОСОБА_2, дістав ніж, який відповідно до висновку експерта № 257 від 25 серпня 2012 року є холодною зброєю колючо-ріжучої дії, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання їх суспільно-небезпечних наслідків, умисно наніс потерпілій, яка перебувала в приміщенні кухні зазначеної квартири та стояла спиною до ОСОБА_2, ножем один удар в район грудної клітини зліва зі спини, але виконати усі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не зміг з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілій була своєчасно надана кваліфікована медична допомога.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, відповідно до висновку експерта № 1445 від 13 липня 2012 року, ОСОБА_3 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить змінити судові рішення щодо засудженого, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 121 КК України та пом'якшити покарання. Вважає, що судом не було враховано поведінку засудженого після нанесення удару потерпілій, що потягло за собою неправильну кваліфікацію його дій, а як наслідок призначення занадто суворого покарання. Також захисник зазначає, що апеляційним судом при винесенні ухвали були порушені вимоги ст. 377 КПК України в редакції 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Вергізової Л.А., яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга захисника не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні й детально викладених у вироку, і є обґрунтованим.

Суд, безпосередньо дослідив зібрані по справі докази, здійснив їх оцінку у повній відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, встановивши обставини справи з належною повнотою.

Дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

У касаційній скарзі захисник засудженого стверджує, що при нанесенні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілій у засудженого не було умислу на позбавлення життя ОСОБА_3

Зазначені посилання захисника є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами кримінальної справи та дослідженими по справі доказами, зокрема, показаннями потерпілого, свідків та висновками судово-медичних експертиз.

Відповідно до даних, які містяться у висновку судово-медичної експертизи № 1445 від 13 липня 2012 року, в ході проведення якої на тілі потерпілої ОСОБА_3 було виявлено поранення, яке відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя потерпілої в момент заподіяння та після отримання якого потерпіла, в залежності від індивідуальних можливостей організму, могла пересуватися, звати на допомогу, кричати (т. 1 а.с. 66-67).

Приведені дані свідчать, що ОСОБА_2 під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, а саме, наносячи проникаюче ножове поранення в життєво важливий орган, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання їх суспільно-небезпечних наслідків та мав на меті позбавити її життя.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_2 за незакінчений замах на вчинення особливо тяжкого злочину, з урахуванням даних про його особу, а саме те, що він позитивно характеризується, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, його поганий стан здоров'я, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його похилий вік, у скоєному не розкаявся, з урахуванням думки потерпілої, яка наполягала на більш суворому покаранні для ОСОБА_2 та наслідків учиненого злочину прийшов до правильного висновку про те, що таке покарання необхідне і достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 судом визнано вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Апеляційний суд, відповідно до ст. 377 КПК України 1960 року, при перегляді справи щодо ОСОБА_2 за апеляційними скаргами засудженого та прокурора перевірив усі викладені в них доводи та зробив правильний висновок про те, що судом першої інстанції було взято до уваги всі обставини справи, які також були предметом розгляду суду апеляційної інстанцій, і яким судом дана належна оцінка та який не знайшов підстав для задоволення апеляцій, зазначивши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника не вбачається.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.