5-3660к13 Про хуліганство із заподіянням потерпілому легких тілесних ушкоджень, та умисне, протиправне, проти волі потерпілого, незаконне позбавлення його волі, скоєне за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою - 27.08.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 13 травня 2013 року.

Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2012 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

такого, що не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 2 ст. 146 КК України на строк 3 роки;

за ч. 2 ст. 296 КК України на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 2, 3 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання цивільного позову, відшкодування витрат на лікування потерпілого та речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2012 року вказаний вирок залишено без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи та потерпілого - без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2013 року, за результатами розгляду касаційних скарг прокурора та потерпілого, вищезазначену ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 13 травня 2013 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_3 покарання та вирішення цивільного позову скасовано та його засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 2 ст. 146 КК України на строк 3 роки;

за ч. 2 ст. 296 КК України на строк 3 роки 6 місяців.

Вирішено питання цивільного позову.

В решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 01 січня 2011 року в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області, знаходячись в громадському місці, разом із невстановленою досудовим слідством особою, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, і яке виражалось у зневажливому ставленні до громадського порядку, умисно, безпричинно нанесли декілька ударів руками та ногами в різні частини тіла ОСОБА_4, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Крім того, 01 січня 2011 року, ОСОБА_3, знаходячись за вищевказаною адресою, після вчинення хуліганських дій, діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, умисно, протиправно, проти волі ОСОБА_4, незаконно позбавив його волі, помістивши у багажне відділення автомобіля "Тойота Камрі", державний номерний знак НОМЕР_1, на якому відвіз до нічного клубу "Жара" по просп. Грушевського, 15, де в безсвідомому стані залишив останнього біля східців закладу.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку та його виправдання за ч. 2 ст. 146 КК України, оскільки його вина у вчиненні злочину недоведена, а судове слідство проведено неповно та однобічно, доказам у справі не надано належної оцінки. Крім цього, просить пом'якшити призначене йому покарання за ч. 2 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та звільнити від його відбування на підставі ст. 75 КК України з урахуванням того, що він притягується до кримінальної відповідальності вперше, має на утриманні малолітню дитину, постійну роботу, щиро покаявся, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, частково відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду, має хворого батька.

Захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, не погоджуючись із вироком суду, порушує питання про його скасування за ч. 2 ст. 146 КК України у зв'язку з відсутністю в діях засудженого складу злочину, та просить пом'якшити покарання за ч. 2 ст. 296 КК України через його невідповідність тяжкості злочину та даним про особу засудженого внаслідок суворості, застосувавши до його підзахисного ст.ст. 69, 75 КК України. Зазначає, що висновки суду про визнання ОСОБА_3 винним за ч. 2 ст. 146 КК України не відповідають доказам та фактичним обставинам справи, внаслідок чого вважає вирок суду невмотивованим та постановленим з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який просив касаційні скарги задовольнити, представника потерпілого та прокурора, які просили відмовити у їх задоволенні, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

З урахуванням наведеного, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповнота досудового та судового слідства не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Таким чином, при касаційному розгляді колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 296 КК України у касаційних скаргах не оспорюється.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України злочину та кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону місцевий суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, про що у вироку наведено докладні мотиви.

Так, в основу вироку за ч. 2 ст. 146 КК України обґрунтовано покладено показання потерпілого ОСОБА_4, свідків, письмові докази, серед яких протоколи очних ставок, огляду автомобіля, висновок судово-медичної експертизи, речові докази. Критично оцінивши показання засудженого та окремих свідків, суд навів у вироку докладні мотиви прийнятого рішення.

За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 146 КК України є правильною.

Доводи про суворість призначеного ОСОБА_3 покарання колегія суддів також вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд при призначенні ОСОБА_3 покарання керувався вимогами ст. 65 КК України та врахував тяжкість вчинених злочинів, які є злочинами середньої тяжкості, спосіб та механізм їх вчинення, дані про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, має захворювання, думку потерпілого та обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого неможливе без ізоляції від суспільства.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та як встановлено судом, ОСОБА_3 визнав свою вину у вчинених злочинах лише частково та формально, у вчиненому не розкаявся, заходів щодо відшкодування шкоди та досягнення порозуміння з потерпілим на час винесення вироку не вживав.

Ті обставини, на які додатково посилаються засуджений та його захисник у касаційних скаргах про те, що ОСОБА_3 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійну роботу та хворого батька не дають підстав для пом'якшення покарання, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України, та не свідчать про можливість виправлення засудженого зі звільненням від відбування покарання.

У касаційних скаргах не наведено інших обставин, які би свідчили про невідповідність покарання, призначеного ОСОБА_3 тяжкості вчинених ним злочинів чи даним про його особу внаслідок надмірної суворості.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, за матеріалами справи не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 13 травня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника ОСОБА_1 - без задоволення.