5-6753ск13 Про привласнення грошових коштів в особливо великих розмірах ПАТ КБ, що знаходились у віданні підсудної, шляхом несанкціонованої зміни інформації в автоматизованій системі банку, доступ до якої вона мала, а також підроблення документів на переказ коштів - 27.08.2013 Прийняття

розглянувши в м. Києві 27 серпня 2013 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року щодо ОСОБА_2,

За вироком місцевого суду засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із матеріальною відповідальністю на строк 2 роки та конфіскацією всього належного їй майна;

за ч. 3 ст. 362 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з доступом до інформації, яка обробляється в автоматизованих системах на строк 2 роки;

за ч. 1 ст. 200 КК України до штрафу в дохід держави в сумі п'ятдесяти однієї тисячі гривень.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із матеріальною відповідальністю на строк 2 роки та з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з доступом до інформації, яка обробляється в автоматизованих системах на строк 2 роки, та конфіскацією всього належного їй майна.

Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Згідно вироку ОСОБА_2 засуджено за те, що вона за період з 01 січня 2010 року по 06 липня 2012 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, привласнила грошові кошти ПАТ КБ "ПриватБанк", що знаходились в її віданні, на загальну суму 1 707 929, 64 грн., тобто в особливо великих розмірах шляхом несанкціонованої зміни інформації в автоматизованій системі банку, доступ до якої вона мала, що спричинило значну шкоду ПАТ КБ "ПриватБанк", а також підробила документи на переказ.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 та призначення їй покарання із застосуванням статей 75, 76 або 79 КК України (2341-14) . На думку захисника, суд при призначенні покарання засудженій не врахував визнання нею вини, щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів, часткового відшкодування завданої шкоди, а також даних про особу засудженої, яка позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, одружена, на час розгляду справи та винесення вироку перебувала у стані вагітності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Вважає, що ці обставини у своїй сукупності давали підстави для звільнення засудженої від відбування покарання.

Вивчивши доводи касаційної скарги, перевіривши надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Відповідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку місцевого суду, при призначенні покарання судом дотримано вимоги статей 50, 65 КК України. Зокрема, враховано ступінь суспільної небезпечності, тяжкість і характер злочинів (відповідно до ст. 12 КК України один із злочинів є особливо тяжким, один - тяжким та один - середньої тяжкості), дані про особу ОСОБА_2 (наявність позитивної характеристики, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась) та обставини, що пом'якшують покарання (визнання вини, каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочинів, часткове відшкодування завданої майнової шкоди, вчинення злочинів внаслідок збігу тяжких особистих обставин, а також знаходження у стані вагітності). Зважив суд і на відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Ті обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі були враховані судом при призначенні покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України нижче нижчої межі, передбаченої санкціями за ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 362 КК України.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженої, також дійшов висновку про достатнє обґрунтування рішення місцевого суду у частині призначеного засудженій покарання та навів переконливі доводи про відсутність підстав для звільнення засудженої від відбування покарання.

Рішення суду в частині призначеного покарання належним чином мотивовані, не суперечать вимогам кримінального закону і відповідають меті покарання.

У касаційній скарзі захисника не наведено інших обставин, які би свідчили про невідповідність покарання, призначеного ОСОБА_2 вимогам закону. Те, що засуджена є одруженою та не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра не дає підстав для її звільнення від відбування покарання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи наведене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року щодо ОСОБА_2.