5-6640ск13 Про порушення Правил дорожнього руху - 27.08.2013 Прийняття

розглянувши в м. Києві 27 серпня 2013 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 травня 2013 року,

За вироком місцевого суду

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України від відбуття основного покарання звільнено з призначенням іспитового строку тривалістю 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у сумі 774,05 грн., відшкодування моральної шкоди - 5000 грн., та витрати пов'язані із наданням правової допомоги - 500 грн.

Вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування зазначених судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Зазначає, що винесення місцевим судом ухвал від 19 березня та 03 квітня 2013 року є порушенням вимог кримінального процесуального закону, а призначене покарання внаслідок суворості не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу, так як не враховано обставин, що пом'якшують покарання. Крім цього вважає, що при призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік судом не було враховано його матеріального та сімейного стану, оскільки робота, пов'язана з управлінням транспортними засобами є його єдиним джерелом доходів для нього. Засуджений посилається також на неправильне розв'язання цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди.

Вивчивши доводи касаційної скарги, перевіривши надані до неї копії судових рішень та інші документи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Як вбачається із наданих до скарги копій ухвал Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 березня 2013 року та 03 квітня 2013 року, вони винесені у порядку, передбаченому ст. 379 КПК України, відповідно до якої суд має право за власною ініціативою виправити допущені у рішенні цього суду описки.

Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку місцевого суду, при призначенні покарання ОСОБА_1 судом дотримано вимоги ст. 65 КК України. Зокрема, враховано ступінь суспільної небезпечності, тяжкість і характер злочину, дані про особу ОСОБА_1 (раніше не судимий, на обліках в лікувальних та профілактичних закладах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, неповнолітніх дітей не має, не одружений, офіційно не працює) та наявність обставин, що пом'якшують покарання (повне визнання вини, щире каяття).

З урахуванням наведених обставин, належним чином мотивувавши своє рішення, суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе без ізоляції від суспільства та на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням.

Ті обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, зокрема, що він працює водієм таксі та керування транспортним засобом є єдиним джерелом доходів, наявність на його утриманні непрацездатної матері, були обґрунтовано відкинуті судом при вирішенні питання про призначення додаткового покарання з підстав ненадання доказів на їх підтвердження.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про достатнє обґрунтування рішення місцевого суду у частині призначеного ОСОБА_1 покарання, як основного, так і додаткового.

У касаційній скарзі засудженого не наведено інших обставин, які би свідчили про невідповідність покарання, призначеного ОСОБА_1 тяжкості вчиненого ним злочину чи даним про його особу внаслідок надмірної суворості.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову у частині відшкодування моральної шкоди, заявленого потерпілою на суму 10000 грн. суд обґрунтував, що стягнення відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн. з урахуванням вимог розумності і справедливості є співмірним моральним стражданням потерпілої, завданим діями винного внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Апеляційний суд, перевіряючи правильність визначення розміру стягнення відшкодування моральної шкоди, додатково указав, що потерпіла ОСОБА_2 1933 року народження, тобто є особою похилого віку, проживає сама, під час наїзду була дуже переляканою, а після перенесеної травми їй важко себе обслуговувати та в неї погіршився зір і слух. На підставі наведеного судом було зроблено висновок про обґрунтованість вироку суду щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Судові рішення в частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди належним чином мотивовані.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи наведене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 травня 2013 року щодо нього.