5-3362км13 Про умисне розкрадання коштів кредитної спілки шляхом службового підроблення та підроблення платіжних документів, скоєне організованою групою осіб - 22.08.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 22 серпня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2, потерпілих: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_17 та захисника ОСОБА_1 в його інтересах на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 9 серпня 2012 року.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2012 року засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

- за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна, без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій чи займатися фінансовою діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг;

- за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року), із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій чи займатися фінансовою діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг;

- за ч. 2 ст. 209 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчинені даного злочину.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_18 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, без конфіскації майна та без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій чи займатися фінансовою діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_18 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна та без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій чи займатися фінансовою діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг та покладенням на нього обов'язків передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 7 квітня 2011 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч. 4 ст. 358 КК України (в редакції від 7 квітня 2011 року) до покарання у виді 5 місяців арешту;

за ч. 2 ст. 200 КК України (в редакції від 15 листопада 2011 року) до штрафу в розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 85 тис. грн.;

за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій та займатися фінансовою діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг строком на 3 роки;

за ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій та займатися фінансовою діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг строком на 3 роки;

за ч. 2 ст. 209 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчинені даного злочину.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій та займатися фінансовою діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг строком на 3 роки.

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій та займатися фінансовою діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг строком на 3 роки;

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_17 покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій та займатися фінансовою діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг строком на 3 роки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_19 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_19 254 тис. 400 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. В решті частині позову відмовлено.

Цивільні позови вкладників Кредитної спілки "Капітал" залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 9 серпня 2012 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2012 року в частині кваліфікації дій засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 і призначеного їм покарання залишено без зміни. Цей же вирок в частині вирішення цивільних позовів потерпілих-вкладників Кредитної спілки "Капітал" скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд для вирішення в порядку цивільного судочинства. В решті вирок районного суду залишено без зміни.

Згідно з вироком, у період 2006-2007 років ОСОБА_18 з метою заволодіння коштами Кредитної спілки "Капітал", у складі організованої групи, спільно з посадовими особами Кредитної спілки "Капітал" - ОСОБА_2 та ОСОБА_17, а також особами, стосовно яких органом досудового слідства відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України, які завідомо знаючи про фіктивність документів щодо видачі кредитів, оформлених та виданих на ім'я осіб, паспорти яких ними були отримані від громадян шляхом обману, а також документів щодо надання юридичних послуг кредитній спілці приватним підприємством "Альянс", реалізуючи спільний умисел на розкрадання коштів шляхом службового підроблення - складання і видачі завідомо неправдивих документів по вказаним кредитах та договорах з ПП "Альянс", надавання вказівок підлеглим про проведення їх по бухгалтерському обліку спілки, підроблення підписів осіб, на ім'я яких видаються кредити, безпосередньо вчинили розкрадання коштів Кредитної спілки "Капітал" шляхом видачі фіктивних кредитів.

Так, ОСОБА_18 будучи організатором, керівником та активним учасником організованої групи, діючи спільно та узгоджено за попередньою змовою з іншими її учасниками - головою правління Кредитної спілки "Капітал" ОСОБА_2, заступником голови правління спілки ОСОБА_17, та особами, стосовно яких органом досудового слідства відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України, маючи єдність намірів та мету заволодіння коштами, в період з 2006 року по 2007 рік підшукували осіб та шляхом обману одержували від них паспорти й ідентифікаційні номера, здійснювали оформлення фіктивних кредитних договорів на ці документи, а також оформлення фіктивних документів щодо надання приватним підприємством "Альянс" юридичних послуг кредитній спілці та проведення взаєморозрахунків по ним, отримували з каси спілки готівкові кошти та використовували їх на власні потреби, вчинивши таким чином ряд тяжких та особливо тяжких злочинів.

Як наслідок, протиправними діями організованої групи ОСОБА_18, ОСОБА_2 та ОСОБА_17 та осіб щодо яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, вчинено розкрадання коштів Кредитної спілки "Капітал" на загальну суму 8 391 752,08 грн., що в 47 342 рази перевищує встановлений на той час законодавством України неоподаткований мінімум доходів громадян.

Крім того, протягом 2003-2005 років ОСОБА_17 заволодів коштами Кредитної спілки "Капітал" в сумі 685 051,05 грн., що в 29 189 разів перевищує встановлений на той час законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

Також, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_20, протягом січня-лютого 2005 року, шляхом шахрайства, заволодів грошовими коштами ТОВ "ВЕПЕС ЛТД" на загальну суму 504 400 грн., що в 3 850 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений законодавством України на момент вчинення злочину.

У касаційних скаргах та доповненнях:

засуджений ОСОБА_17 посилаючись на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, на неконкретність обвинувачення його у вчиненні злочинів, за які він засуджений, що потягло за собою допущення судом І інстанції суперечностей у встановленні фабули обвинувачення визнаною судом доведеною, що також залишено поза увагою апеляційним судом. Також засуджений скаржиться на суворість призначеного йому покарання. Крім того зазначає, що суд повинен був звільнити його від кримінального покарання за ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності;

засуджений ОСОБА_2 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається при цьому на те, що суддя Позарецька С.М., при розгляді справи не з'ясувала питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, за участю яких були розкрадені кошти вкладників КС "Капітал", а саме головним бухгалтером спілки ОСОБА_21 та касиром ОСОБА_22 Також вказує, що обвинувальний висновок був йому вручений не в повному обсязі, копія постанови про зміну обвинувачення була вручена неналежним чином оформлена, був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи та аудіозаписом в повному обсязі. Крім того, вважає, що його обвинувачення не підтверджено доказами у справі, матеріали справи, на його думку сфальсифіковані, а вирок постановлений на показаннях, які ним давались на стадії досудового слідства, в момент коли він не міг усвідомлювати свої дії. Зазначає, що організаторами та виконавцями злочинів є фактично ОСОБА_18 та ОСОБА_17, а він приймав участь лише формально;

захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2 вважає, що судові рішення по справі постановлено з порушенням норм матеріального та кримінально-процесуального законодавства та посилається на їх необґрунтованість та незаконність, просить їх змінити, та пом'якшити засудженому ОСОБА_2 покарання. Вказує, що судом при призначенні засудженому покарання не були враховані пом'якшуючі обставини, а саме: незадовільний стан здоров'я засудженого, утримання неповнолітньої дитини, та те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, позитивно характеризується та повернув 1 925 000 грн. в спілку за власний рахунок. Вказує, що висновки суду про доведеність вини засудженого не ґрунтуються на матеріалах справи, докази винуватості ОСОБА_2 були отримані з порушенням встановленого законом порядку, що призвело до неправильної кваліфікації дій засудженого та, як наслідок призначення занадто суворого покарання;

захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_17 просить судові рішення по справі змінити та звільнити ОСОБА_17 від покарання за ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Вказує, що судом при призначенні засудженому покарання не були враховані пом'якшуючі обставини, а саме: визнання ОСОБА_17 вини в допущенні ним недбалості, незадовільний стан здоров'я засудженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та батьків похилого віку, раніше не судимий та позитивно характеризується. Просить пом'якшити ОСОБА_17 призначене покарання;

потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 посилаються на те, що не були притягнуті до кримінальної відповідальності посадові особи КС "Капітал", які причетні до розкрадання коштів спілки в особливо великих розмірах та не встановлено місце знаходження викрадених коштів та просять судові рішення по справі скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_17, який підтримав свою касаційну скаргу та просив пом'якшити ОСОБА_17 покарання до 7 років позбавлення волі, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою касаційну скаргу та просив скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, думку потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали касаційну скаргу потерпілих в повному обсязі, а проти касаційних скарг інших учасників не заперечували, думку прокурора Шевченко О.О., яка просила всі касаційні скарги задовольнити частково та просила перекваліфікувати дії засуджених з ч. 2 ст. 366 на ч. 1 ст. 366 КК України та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити засуджених від призначеного покарання та звільнити засудженого ОСОБА_2 від призначеного покарання за вчинення злочинів передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 200 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_17 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, а касаційні скарги потерпілих, засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України, щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються засудженими та захисниками. У зв'язку з наведеними, доводи касаційних скарг в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають. Крім того, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції та перевірених судом апеляційної інстанції.

Висновки суду про винність ОСОБА_18, ОСОБА_2 та ОСОБА_17 у вчиненні ними зазначених у вироку злочину, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом дано належну оцінку. Кваліфікація дій засуджених відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.

Твердження захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_17 та захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_17 про те, що, вина засуджених у вчинені інкримінованих їм злочинів не доведена, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу та спростовуються доказами по справі.

Доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_17 про те, що їх вина у вчиненні інкримінованих йому злочинів не доведена, були перевірені судом та визнані непереконливими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, які суд навів у своєму рішенні. У процесі вивчення матеріалів справи не було виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності.

Зазначені у касаційних скаргах доводи про те, що висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи, є необґрунтованими, оскільки суд, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України, дав оцінку доказам, ґрунтуючись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Всі докази відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Посилання в касаційних скаргах на неповноту й необ'єктивність досудового та судового слідства є неспроможними, оскільки вони перевірялися судом першої та апеляційної інстанцій і були спростовані зібраними у справі доказами, а доводи касаційних скарг про те, що зазначені докази були отримані з порушенням встановленого законом порядку, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу.

Висновок суду, про доведеність винуватості ОСОБА_18, ОСОБА_2 та ОСОБА_17, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннями засуджених, які вони давали під час досудового слідства та протоколами очних ставок між ОСОБА_2 та ОСОБА_18 (т. 6 а.с. 16-18), між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т.6 а.с. 10-15), між ОСОБА_17 та ОСОБА_2 (т. 5 а.с. 159-163), висновками судово-економічної експертизи № 206-Б від 7 травня 2011 року, висновками почеркознавчих експертиз від 19 лютого 2011 року № 1/105, від 15 квітня 2008 року № 60/8Л, показаннями свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_21, та інших доказів по справі, яким судом дана належна оцінка.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи та виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції та перевірених судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується, що судом були вірно кваліфіковані дії ОСОБА_18 за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року); ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 (в редакції від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст. 358(в редакції від 7 квітня 2011 року), ч. 2 ст. 200 (в редакції від 15 листопада 2011 року), ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України; ОСОБА_17 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року).

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 щодо порушень кримінально-процесуального закону, а саме, отримання доказів з порушенням процесуального порядку їх отримання, часткове ознайомлення з обвинувальним висновком, недотримання процесуального закону при огляді речових доказів, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції в рішенні якого зазначено, що вказані порушення не знайшли свого підтвердження жодними даними, є суб'єктивною думкою скаржників і визнані такими, що не можуть бути взяті судом до уваги, як доказ незаконності судових рішень по справі.

Доводи касаційних скарг про причетність до вчинення злочинів та заволодіння коштами спілки головним бухгалтером спілки ОСОБА_21 та касиром ОСОБА_22 спростовуються результатами прокурорської перевірки за даним фактом, за результатами якої було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо зазначених осіб, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України, в зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину. Крім того, органом досудового слідства було відмовлено в порушенні кримінальної за відсутністю складу злочинів відносно службових осіб КС "Капітал" ОСОБА_26, ОСОБА_27 (т. 75 а.с. 181-182), на яких вказують потерпілі в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 про процесуальні порушення допущені під час досудового та судового слідства, є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, під час попереднього розгляду справи, учасниками процесу заявлялось клопотання про повернення справи на додаткове розслідування в зв'язку з тим, що не всі особи, які були причетні до розкрадання коштів КС "Капітал", були притягнуті до кримінальної відповідальності. Дане клопотання, у відповідності до вимог закону, судом було розглянуто та з цього приводу було прийнято процесуальне рішення.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 щодо інших порушень кримінально-процесуального закону на які він вказує в касаційній скарзі, то вони під час дослідження матеріалів кримінальної справи не знайшли свого підтвердження. Зокрема те, що копія вироку була вручена засудженому ОСОБА_2 свідчить розписка, яка наявна в матеріалах справи. Крім того, у відповідності до вимог процесуального закону, ОСОБА_2 була вручена також і копія постанови про зміну обвинувачення та була надана можливість для ознайомлення з матеріалами справи, як при виконанні ст. 218 КПК України 1960 року, так і під час та після розгляду справи в суді.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженим покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону. Покарання призначене засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_17 за своїм видом і розміром, на думку колегії суддів, є достатнім і необхідним для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Разом з тим, доводи касаційних скарг щодо невірного застосування судом положень ст. ст. 49, 74 КК України і про необхідність перекваліфікації дій засуджених з частини 2 на частину 1 ст. 366 КК України, на думку колегії суддів є слушними.

Згідно ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили, в залежності від тяжкості злочину, минули передбачені цим законом строки давності. Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України. Частиною 2 статті 11-1 КПК України встановлено, що суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Так, дії ОСОБА_18 судом були кваліфіковані за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, а дії ОСОБА_2 та ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 366 КК України та потребують перекваліфікації на ч. 1 ст. 366 КК України в редакції 2001 року, оскільки тяжкі наслідки охоплюються диспозицією конкретної ч. 5 ст. 191 КК України і не можуть одночасно (подвійно) розцінюватись як тяжкі наслідки в розумінні частини 2 статті 366 КК України.

Оскільки з дня вчинення засудженими злочинів передбачених ч. 1 ст. 366 КК України та вчинення засудженим ОСОБА_2 злочинів передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 200 КК України і до набрання вироком законної сили минули строки передбачені ст. 49 КК України, то засуджені в цій частині, відповідно до вимог кримінального закону та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, підлягають звільненню від призначеного покарання за цими статтями.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_17 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_5 в його інтересах, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 залишити без задоволення.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 9 серпня 2012 року щодо ОСОБА_17 змінити, а щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_18 змінити, в порядку ст. 395 КПК України в редакції 1960 року.

Перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_18 з ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року). Призначити за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України ОСОБА_18 покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_18 від призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_18 засудженим:

за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна, без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій чи займатися фінансовою діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг.

Перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року) та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій та займатися фінансовою діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг строком на 3 роки. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання за вчинення злочинів передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 200 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

Вважати ОСОБА_2 засудженим:

Перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_17 з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року) та призначити покарання у виді 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_17 від призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_17 засудженим: