Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І., суддів Тельнікової І.Г., Дембовського С.Г., за участю прокурора Шевченко О.О., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 4 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 лютого 2013 року.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 4 грудня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого,

що не має судимості,

засуджено:

за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 6 місяців арешту;

за ст. 291 КК України до покарання у виді 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді у виді 2 роки обмеження волі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 лютого 2013 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він, 23 липня 2009 року, приблизно о 10 год. 30 хв., керуючи технічно справним мопедом "Honda Dio ZX 35", без державного реєстраційного номеру, рухаючись по головній дорозі зі сторони вул. Луі Пастера в напрямку вул. Зубарєва, що у м. Харкові. В районі перехрестя вул. Зеленодольської та проїзду 1-го Котласького, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . Внаслідок чого, допустив зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_3, який рухався по другорядній смузі, по вул. Зеленодольській виконуючи маневр повороту вліво. Своїми діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта № 1348-а/09 від 13 жовтня 2009 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

Також, 25 квітня 2012 року, приблизно о 16 годині, ОСОБА_1 в приміщенні кафе при ВАТ "АТП-16363", по вул. Роганській в м. Харкові маючи на меті корисливий мотив, таємно викрав жіночу сумку, що належить потерпілій ОСОБА_4 та з викраденим з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 663 грн.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну постановлених судових рішень щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання, та просить призначити покарання, яке не пов'язано з обмеженням волі. Крім того, посилається на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Шевченко О.О., яка заперечувала проти задоволення скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370 - 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку.

Об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено й апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляції захисника засудженого, аналогічних викладеним у касаційній скарзі, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості. Тому підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів у колегії суддів немає.

Злочинні дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 185, ст. 291 КК України та в касаційному порядку не оскаржуються.

Що ж стосується доводів касаційної скарги захисника про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок, щодо виду і міри покарання ОСОБА_1 та призначаючи йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, яке він має відбувати, суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, конкретні обставини справи. При цьому суд врахував також і особу засудженого, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але кримінальна справа щодо нього була закрита в зв'язку з примиренням з потерпілим, відшкодував завдану злочинами шкоду та щиро розкаявся в скоєному.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_1, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстав для його пом'якшення, про що йдеться у касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, на думку колегії суддів, судові рішення щодо ОСОБА_1, в порядку ст. 395 КПК України 1960 року, підлягають зміні та з мотивувальної частини вироку та ухвали слід виключити рішення суду про визнання обставиною, що обтяжує покарання засудженого ОСОБА_1 - "вчинення злочину повторно", оскільки засуджений хоча і притягувався раніше до кримінальної відповідальності, але кримінальна справа щодо нього була закрита в зв'язку з примиренням з потерпілим.

Інших істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 4 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1, в порядку ст. 395 КПК України в редакції 1960 року, змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку та ухвали рішення суду про визнання обставиною, що обтяжує покарання засудженого ОСОБА_1 - "вчинення злочину повторно".

В решті судові рішення залишити без зміни.