Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Деруна А.І.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2013 року щодо ОСОБА_1

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 жовтня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого, крім ј частки квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 лютого 2013 року цей вирок суду змінено.

Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

В решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він наприкінці серпня 2011 року в денний час по вул. Шевченка, 57, в с. Новоселівка Чернігівського району, незаконно зірвав кущ дикоростучої коноплі, яку зберігаючи при собі переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де висушив та подрібнив, чим виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс, який продовжував зберігати в під'їзді за вказаною адресою.

14 лютого 2012 у вечірній час ОСОБА_1, зберігаючи при собі частину особливо небезпечного наркотичного засобу, знаходячись в під'їзді по АДРЕСА_1, незаконно збув за 70 грн. ОСОБА_2 речовину рослинного походження, яка згідно висновку експерта має анатомо-морфологічні ознаки рослин роду коноплі, містить наркотично-активний компонент каннабісу - тетрагідроканнабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабісом, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 1,931 г.

31 травня 2012 року приблизно о 20 год. ОСОБА_1, зберігаючи при собі, частину особливо небезпечного наркотичного засобу переніс до зупинки громадського транспорту "вул. Бєлова" в м. Чернігові, де незаконно повторно збув за 100 грн. ОСОБА_2 речовину рослинного походження, яка згідно висновку експерта містить у своєму складі наркотично-активний компонент каннабісу - тетрагідроканнабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабісом, масою в сухому стані 1,665 г.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Вважає, що призначене судом апеляційної інстанції покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, вважає, що апеляційним судом необґрунтовано враховано ряд обставин, як підстави для застосування ст. 75 КК України і, як наслідок, не застосовано додаткове покарання.

В запереченнях на касаційну скаргу захисник засудженого вважає ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без зміни, а скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 307 КК України суд у вироку обґрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами. Ці висновки і їх правова оцінка прокурором не оскаржуються.

Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції, яке, на думку прокурора, є м'яким і не відповідає вимогам закону, то з цими доводами погодитися не можна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_1, ці вимоги закону врахував не в повній мірі.

Змінюючи вирок в частині призначення покарання, суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, позитивну характеристику засудженого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, його молодий вік, визнання вини та щире каяття у вчиненому.

Крім того, апеляційним судом взято до уваги, що до вчинення даного злочину ОСОБА_1 підбурив ОСОБА_2, ніяких наслідків від вчиненого злочину не настало та те, що засудженим збута невелика кількість наркотичного засобу.

З урахуванням усіх зазначених обставин, апеляційний суд, погодився із видом покарання, призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції, але дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 та при звільненні його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд застосував принцип індивідуалізації призначення покарання, навів переконливі підстави такого рішення, зазначивши, що за таких умов буде досягнута мета покарання.

Таке рішення, на думку колегії суддів, належним чином умотивовано, є справедливим, а покарання - необхідним і достатнім.

Підстав для скасування оскаржуваного судового рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості і неправильного застосування ст. 75 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог закону при призначенні покарання засудженому, використав надані йому процесуальні можливості для перевірки судового рішення першої інстанції, його ухвала відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, не містить підстав, передбачених ст. 398 КПК України, для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.