5-3159км13 Про незаконне привласнення коштів, скоєне керівником підприємства шляхом зловживання ним своїм службовим становищем та здійснення службового підроблення - 22.08.2013 Прийняття

Головуючого Пойди М.Ф.,суддів: Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,з участю прокурора Сорокіної О.А. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 22 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 жовтня 2012 року щодо нього, -

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 22 червня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимості не має,

-засуджено за ч 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від відбування основного покарання, з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

За ч. ч. 2, 3 ст. 191 КК України ОСОБА_5 виправдано.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5, працюючи директором ДМП "Водозабір", що в м. Сарни Рівненської області, будучи службовою особою, що відповідно до посадової інструкції організовує роботу та керує державним малим підприємством "Водозабір", видає накази про прийом та звільнення працівників, накази інших сфер господарської діяльності, в адміністративному приміщенні ДМП "Водозабір", що в м. Сарни по вул. Заводській Рівненської обл., в грудні 2008 року та в грудні 2009 року склав, підписав та вніс завідомо неправдиву інформацію до товарно-транспортних накладних про те, що з 05 грудня по 07 грудня 2008 року, 07 грудня 2009 року та 10 грудня 2009 року автокраном КС-3571, що належить ПАТ "Сарненська ПМК-81", відпрацьовані роботи з поточного ремонту водопровідних мереж смт. Клесів Сарненського р-ну на замовлення ДМП "Водозабір", хоча у вказаний період даний автокран працював на іншому об'єкті згідно з іншими товарно-транспортними накладними.

Внаслідок чого в грудні 2008 року та грудні 2009 року на виконання умов договорів підряду, укладених між Клесівською селищною радою та ДМП "Водозабір" в особі ОСОБА_5, останній подав в Клесівську селишну раду Сарненського р-ну Рівненської обл. акти виконаних підрядних робіт форми КБ-2в поточного ремонту водопровідних мереж смт. Клесів Сарненського р-ну, де завищив витрати на їх проведення на суму 3624,50 грн. та 5386.74 грн. відповідно, в зв'язку з чим вказаною радою зайво перерахована із бюджетних коштів вказана сума на адресу ДМП "Водозабір".

В апеляційному порядку апеляцію прокурора задоволено частково.

Вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінено.

Ухвалено вважати засудженим ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1 тис грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений посилається на неправильне застосування кримінального закону. При цьому вказує, що судами помилково не застосовано щодо нього положення Закону України "Про амністію в 2011 році" (3680-17) як до особи пенсійного віку. Зазначає також про неповноту та однобічність судового слідства, невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, оскільки судами були взяті до уваги лише показання на підтвердження його винуватості у вчиненні злочину, проте проігноровані показання ряду свідків, що підтверджують його невинуватість; відмовлено в проведенні судово-будівельної експертизи. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, вислухавши доводи прокурора, яка просила судові рішення змінити та на підставі ч. 4 ст. 74 КК України звільнити засудженого від покарання; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 378 КПК України (1960 р.) апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок, у тому числі, у випадку необхідності застосування більш суворого покарання.

Скасування вироку суду першої інстанції і постановлення вироку апеляційним судом у такому випадку допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цієї підстави.

Зазначених вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор в апеляції, поряд з вказівкою на незаконність виправдання ОСОБА_5 за ч. ч. 2, 3 ст. 191 КК України, просив змінити вирок в частині призначення покарання як особі пенсійного віку, якій вироком суду першої інстанції помилково було призначено покарання у виді обмеження волі.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України було звільнено від відбування основного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням. Суд апеляційної інстанції призначив покарання у виді штрафу, який є реальним відбуванням покарання.

Таким чином, апеляційний суд фактично погіршив становище засудженого, проте постановив рішення у виді ухвали, а не вироку, як передбачено ст. 378 КПК України (1960 р.).

Зазначене порушення є такими, що істотно вплинуло на правильність прийняття рішення по справі в апеляційній інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 370, п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови, є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

За таких підстав ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як постановлена з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого слід врахувати зазначені недоліки, перевірити доводи апеляції та касаційної скарги (в тому числі щодо можливості застосування до ОСОБА_5 Закону України "Про амністію в 2011 році" (3680-17) ), прийняти законне та обґрунтоване рішення.