Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Плужника О.В.

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 22 серпня 2013 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 15 січня 2013 року,

Постановою слідчого військової прокуратури Чернівецького гарнізону від 20 жовтня 2009 року закрито кримінальну справу по факту підроблення офіційних документів, які стали підставою для видачі ордеру на вселення в квартиру.

Не погодившись з прийнятим рішенням, посилаючись на порушення норм КПК України (1001-05) , ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку, передбаченому ст. 236-5 КПК України, в якій просив скасувати постанову слідчого військової прокуратури Чернівецького гарнізону від 20 жовтня 2009 року про закриття кримінальної справи по факту підроблення офіційних документів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2012 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволення скарги на вказану постанову слідчого з підстав пропуску строку на її оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 15 січня 2013 року постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2012 року залишена без зміни.

У касаційній скарзі поставлено питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. ОСОБА_1 вказує, що строку на оскарження постанови слідчого не пропустив, а навпаки зі стабільною наполегливістю оскаржував зазначену постанову, в тому числі і в Генеральну прокуратуру України. Зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною ще і з тих підстав, що в ній не зазначений порядок оскарження, а прийняте рішення не відповідає вимогам ст. 236-6 КПК України. Наголошує, що суд апеляційної інстанції не повідомив його про день, час та місце розгляду справи, чим порушив його право на участь у судовому розгляді.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 236-5 КПК України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2012 року Військовою прокуратурою Західного регіону України ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, порушеної за фактом вчинення службовою особою підроблення офіційних документів, які стали підставою для видачі ордеру на вселення в квартиру АДРЕСА_1 та зазначено, що дана постанова винесена 20.10.2009 року.

Крім того, 24.02.2012 року Генеральною прокуратурою України відмовлено в задоволенні звернення ОСОБА_1 від 12 січня 2012 року щодо скасування постанови слідчого військової прокуратури Чернівецького гарнізону від 20 жовтня 2009 року про закриття кримінальної справи порушеної за фактом службового підроблення офіційних документів та зазначено, що підстав для скасування постанови не вбачається. Одночасно ОСОБА_1. роз'яснено, що у разі незгоди із прийнятим військовим прокурором Західного регіону рішенням, він відповідно до ст. 55 Конституції України має право оскаржити його до суду.

ОСОБА_1 із скаргою на постанову про закриття кримінальної справи звернувся до суду 24 листопада 2012 року, тобто поза межами строку, визначеного ст. 236-5 КПК України. Доводи скаржника, що він оскаржував постанову про закриття кримінальної справи до прокуратур різного рівня, не спростовує факту її оскарження до суду з пропуском строку, оскільки право оскаржити постанову виникло протягом 7 днів з дня отримання повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 236-5 КПК України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником, однак із подано заявником скарги незрозуміло, яким чином постанова від 20 жовтня 2009 року, якою закрито кримінальну справу по факту підроблення офіційних документів, стосується інтересів ОСОБА_1

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги на постанову про закриття справи з підстав пропуску строку на оскарження постанови слідчого.

З матеріалів справи (а. с. 21) вбачається, що судом апеляційної інстанції 9 січня 2013 року на адресу ОСОБА_1 надіслано повідомлення про день, час та місце розгляду його апеляційної скарги, а тому доводи скаржника, щодо неповідомлення про дату судового засіданні в апеляційному суді безпідставні.

Доводи касаційної скарги, які аналогічні доводам апеляції ОСОБА_1, належно перевірені апеляційним судом, який визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про правильність відмови у задоволенні скарги.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, законність рішення якого сумнівів у колегії суддів не викликає.

Істотних порушень процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень колегією суддів не встановлено, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 15 січня 2013 року залишити без зміни.