Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С., суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Лохвицької міської ради Полтавської області, третя особа: ОСОБА_5 про визнання дій протиправними,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Лохвицької міської ради Полтавської області, в якому просив: визнати бездіяльність голови Лохвицької міської ради Демчука В. І., постійної комісії з розгляду земельних питань, яка полягає в невнесенні його заяви про надання земельної ділянки у власність на розгляд сесії Лохвицької міської ради незаконною; скасувати рішення сесії Лохвицької міської ради в части надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_5; зобов'язати постійну комісію з розгляду земельних питань Лохвицької міської ради внести на розгляд сесії Лохвицької міської ради подані ОСОБА_4 та іншими громадянами заяви; провести додаткове засідання сесії Лохвицької міської ради з метою розгляду заяви ОСОБА_4 про передачу земельної ділянки у власність; зобов'язати сесію Лохвицької міської ради передати ОСОБА_4 земельну ділянку, площею до 2 га, для ведення особистого селянського господарства на вказаному полі.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 02 квітня 2015 року в позові відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати його, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом II групи, що підтверджується посвідченням від 22 грудня 2008 року.

18 грудня 2014 року позивачем подано на розгляд сесії Лохвицької міської ради заяву, в якій він просив надати дозвіл для виготовлення технічної документації та в подальшому передати йому земельну ділянку у власність, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на полі, площею 29 га, біля села Крииниця, з лівого боку від дороги Лохвиця-Криниця, в межах населеного пункту Лохвицької міської ради.

В листопаді 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Лохвицької міської ради із заявою про надання йому в оренду земельної ділянки сільськогосподарського значення загальною, площею 29 га ріллі, кадастровий номер НОМЕР_1, та 26,83 га багаторічних насаджень, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення фермерського господарства в межах населеного пункту с. Криниця, строком на 5 років.

Згідно рішення Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області 54 сесії 6 скликання № 9 від 23 грудня 2014 року, вирішено: 1) укласти договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення під ріллею для ведення фермерського господарства з ОСОБА_5 (загальна площа 29,00 га, кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована в межах населеного пункту с. Криниця з 01 січня 2015 року терміном на 5 років; 2) укласти договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення під багаторічними насадженнями для ведення фермерського господарства з ОСОБА_5 (загальна площа 26,83 га, кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована в межах населеного пункту с. Криниця з 01 січня 2015 року терміном на 5 років; 2) передати в користування (оренду) земельні ділянки суб'єкту господарювання у відповідності до пунктів 1 та 2 цього рішення; 3) зобов'язати ОСОБА_5 провести державну реєстрацію права оренди; 4) рекомендовано ОСОБА_5 після виконання пункту 3 цього рішення провести державну реєстрацію фермерського господарства в місті Лохвиця в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

На ім'я позивача 29 грудня 2014 року за вих. № 02-25/925 Лохвицькою міською радою Лохвицького району Полтавської області надіслано листа, в якому вказано, що його заява не розглядалась.

Не погоджуючись з діями та рішенням відповідача, позивач заявив цей позов.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що заява позивача правомірно не розглядалася на пленарному засіданні 54 сесії 6 скликання Лохвицької міської ради Лохвицього району Полтавської області, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв в межах владних повноважень, визначених діючим законодавством.

Суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі, виходячи із того, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. При цьому, суд послався на рішення Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14 та від 16 грудня .2014 року у справі № 21-544а14, як на практику в аналогічних спорах.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення Товариства до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Порядок передачі землі в оренду громадянам врегульовано у ст. 123 Земельного кодексу України, згідно з якою ради приймає одне із рішень про надання земельної ділянки в користування чи про відмову.

Між тим судами не встановлено прийняття радою рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_5, тоді як оскаржуване рішення містить положення, яким рада вирішили, з поміж іншого, укласти договір оренди земельної ділянки.

Окрім того, суди не з'ясували настання юридичного факту як укладення договору оренди земельної ділянки.

Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судом апеляційної інстанцій, оскільки у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

В даному випадку, суд касаційної інстанції не може зробити висновок, що ненормативний акт вичерпав свою дію фактом його реалізації.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, колегія суддів вважає, що судами не повно досліджено всіх обставин у справі, що мають правове значення для правильного її вирішення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, то скаргу позивача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.