Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Шибко Л.В., Єлфімова О.В.,

21 серпня 2013 року у м. Києві ознайомившись з касаційною скаргою прокурора на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 8 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2013 року щодо ОСОБА_1,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_1, 1986 р.н., не судимого, громадянина України,

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно вироку, ОСОБА_1 у жовтні 2012 року незаконно, з метою збуту придбав 0,073 г особливо-небезпечної психотропної речовини -метамфетаміну та 0,055 г. особливо-небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, які зберігав у буд. АДРЕСА_1, а 7 листопада 2012 року продав за 290 грн. ОСОБА_2 у буд. АДРЕСА_2

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вищезазначені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 дотримався вимог ст. ст. 65- 67 КК України, оскільки врахував тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває у скрутному матеріальному становищі, має на утриманні матір - інваліда 2 групи, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину.

За таких обставин, суд обґрунтовано застосував ст. ст. 69, 75 КК України.

Обґрунтовуючи свої доводи про незаконність такого рішення, прокурор не наводить переконливих даних, які б спростували вищезазначені висновки суду першої інстанції.

Оскільки, відповідно до положень ст. 77 КК України, у разі звільнення особи від відбування основного покарання з випробуванням конфіскація майна не може бути застосована, то суд правильно не призначив таке додаткове покарання.

Апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції.

Істотних порушень вимог КПК України (4651-17) , які б перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, не було допущено, а в касаційній скарзі посилання на такі порушення відсутні.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою прокурора на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 8 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 28 травня 2013 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.