Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 28 листопада 2012 року.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 вересня 2012 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_4 27286 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 28 листопада 2012 року цей вирок суду в частині цивільного позову скасовано та направлено справу в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В порядку ст. ст. 409, 411 КПК України рекомендовано суду першої інстанції вирішити питання щодо речових доказів по справі та майна засудженого на яке накладено арешт.

За вироком суду 12 лютого 2012 року приблизно о 14 годині по вул. Грушевського, 1 в м. Тернополі між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з мотивів ревнощів відбувся конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник умисел на протиправне заподіяння смерті потерпілому.

Реалізовуючи його, незважаючи на те, що ОСОБА_4 почав тікати з місця, де відбувся конфлікт, ОСОБА_3 наздогнав його і умисно, з метою вбивства, наніс удар ножем потерпілому в голову, після чого з місця події втік.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3, направлених на умисне протиправне заподіяння смерті, потерпілому спричинено тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння.

Смерть потерпілого не наступила і злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_3, хоча він виконав усі дії, які вважав необхідними для вбивства ОСОБА_4

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів та суворість призначеного покарання. Зазначає, що не мав умислу на вбивство потерпілого, а його дії необхідно кваліфікувати, як перевищення меж необхідної оборони.

У касаційних скаргах зі змінами, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, неправильну оцінку доказів, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, неправильну кваліфікацію дій їх підзахисного і, як наслідок, суворість призначеного покарання захисники засудженого ставлять питання:

- ОСОБА_2 - про зміну постановлених судових рішень, перекваліфікацію дій її підзахисного на ст. 124 КК України та призначення покарання за цим законом і звільнення засудженого з-під варти, оскільки він уже відбув покарання за вказаною нормою закону;

- ОСОБА_1 - про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думки: засудженого, який уточнив, що просить направити справу на новий апеляційний розгляд; захисників, які підтримали свої касаційні скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення скарг; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

При розгляді кримінальної справи в касаційній інстанції судова колегія керується положеннями ст. 398 КПК України 1960 року. До компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України щодо однобічності або неповноти судового слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, які оскаржуються у касаційних скаргах засудженого та його захисників.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у своїх касаційних скаргах засуджений та його захисники, згідно зі ст. 367 КПК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яка зазначила про відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового слідства і розгляді справи в суді першої інстанції.

Згідно статей 370- 372 КПК України предметом перегляду справи у касаційному суді можуть бути істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Тому, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованого злочину за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, підтверджуються доказами, які суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив в судовому засіданні та дав їм належну оцінку, у тому числі перевірив і оцінив доводи засудженого та його захисника про відсутність доказів замаху на умисне вбивство потерпілого.

Зокрема, суд дослідив показання самого засудженого; оголошені показання потерпілого ОСОБА_4 на досудовому слідстві; свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 - безпосереднього очевидця події; протокол огляду місця події; протокол відтворення обстановки і обставин події із застосуванням відеозйомки; висновки судово-медичних експертиз; висновок стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи засудженого; протокол явки з повинною.

У вироку суд проаналізував і дав оцінку розглянутим в судовому засіданні доказам у їх сукупності та не встановив протизаконного насильства з боку потерпілого, яке за своїм характером створювало б у засудженого право на необхідну оборону, а тому дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України і у колегії суддів сумнівів не викликають.

Твердження захисників засудженого та ОСОБА_3 про те, що його дії невірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки він не мав умислу на вбивство потерпілого, є безпідставними. Про наявність у ОСОБА_3 умислу на вбивство потерпілого свідчать послідовність та цілеспрямованість дій засудженого: наздоганяв потерпілого, тримаючи ніж напоготові; локалізація удару ножем з достатньою силою у життєво-важливий орган - голову.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав небезпечні наслідки, а саме смерть потерпілого і бажав настання його смерті, проте злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, внаслідок активного опору потерпілого та своєчасного надання медичної допомоги. Тобто, засуджений вчинив всі дії, які вважав можливими і необхідними для позбавлення життя потерпілого, тобто вчинив закінчений замах на вбивство.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 124 КК України.

Що стосується доводів про суворість призначеного покарання, то вони також безпідставні. З урахуванням характеру і суспільної небезпеки вчиненого злочину, його тяжкості, даних про особу винного, обставин, які обтяжують і пом'якшують покарання, суд правильно призначив покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі. Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є законним, справедливим, сприятиме перевихованню засудженого та попередженню вчинення ним нових злочинів.

Матеріали справи свідчать, що суди першої і апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах засудженого та його захисників.

За результатами перевірки усіх доводів під час розгляду кримінальної справи в апеляційному порядку, суд не знайшов підстав для задоволення апеляції засудженого та його захисників, зазначивши в ухвалі докладні мотиви прийнятого ним рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України і її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

Істотних порушень кримінально-процесуального чи неправильного застосування кримінального законів, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень колегією суддів не встановлено, а тому касаційні скарги засудженого та його захисників задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 28 листопада 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.