Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф.,суддів: Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,з участю прокурора захисника Саленка І.В.,ОСОБА_5потерпілої ОСОБА_6розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2004 року, -

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2004 року

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

раніше не судиму,

-засуджено за ч.5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

За вироком суду, ОСОБА_7, в період часу з кінця грудня 2002 року по квітень 2003 року (точної дати слідством не встановлено), знаходячись в кв. АДРЕСА_1, за місцем проживання своєї бабусі ОСОБА_6, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, таємно викрала грошові кошти в сумі 5200 доларів США, що згідно з офіційним курсом станом на 21.06.2003 року дорівнювало 27 731 грн 60 коп., спричинивши потерпілій матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник посилається на неправильне застосування кримінального закону, що потягло за собою призначення покарання, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок суворості. При цьому вказує, що засуджена щиро розкаялась, визнала вину, потерпіла з ОСОБА_7 примирилась. Стверджує, що засуджена не переховувалась від правоохоронних органів, була офіційно працевлаштована, не розуміла вироку суду та сприймала своє покарання як умовне, оскільки протягом 8 років вела звичайний спосіб життя. Просить судові рішення змінити, застосувати до засудженої ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, вислухавши доводи прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Ці вимоги закону суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не виконав і не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про неможливість виправлення засудженої ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства належним чином.

Так, при призначенні покарання ОСОБА_7 суд недостатньо врахував дані про її особу: те, що вона раніше не судима, не є суспільно небезпечною особою, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, має постійне місце проживання; пом'якшуючі покарання обставини: щире каяття та визнання вини; відсутність обтяжуючих покарання обставин; а також думку потерпілої, яка є рідною бабкою засудженої, та просила не позбавляти ОСОБА_7 волі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з часу вчинення злочину минуло близько 10 років, за цей час ОСОБА_7 продовжувала навчання, працевлаштувалась, від правоохоронних органів не переховувалась, в зв'язку з чим сприймала покарання як умовне; не притягалась ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності; станом на час ухвалення рішення судом касаційної інстанції перебуває в умовах реального відбування покарання протягом більше, ніж 1 рік, тобто усвідомила протиправність своїх дій та стала на шлях виправлення; потерпіла не має до онуки будь-яких претензій.

З урахуванням наведеного, касаційний суд вбачає за необхідне звільнити засуджену ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, змінивши судові рішення в цій частині.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_7- задовольнити.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 травня 2004 року щодо ОСОБА_7 - змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного за ч. 5 ст. 185 КК України, з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.

Покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п. п. 2,3 ст. 76 КК України:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без

дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну

місця проживання або роботи.

Звільнити ОСОБА_7 з-під варти.

В решті судові рішення залишити без зміни.