5-3167км13 Про розбій, скоєний за попередньою змовою двома особами - 15.08.2013 Прийняття

Головуючого Пойди М.Ф.,суддів: Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,за участю прокуроразахисників Саленка І.В. ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 інтересах засудженого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_10 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 20 грудня 2012 року, -

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України,

раніше не судимого,

-засуджено за ч.2 ст. 187 КК України кожного до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією 1\2 частини майна, що належить кожному на праві власності.

Постановлено стягнути з кожного засудженого на користь потерпілого ОСОБА_11 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 27.01.2007 року близько 17:10 год., попередньо дізнавшись, що дружина ОСОБА_12 в мережі "Інтернет" переписується з раніше незнайомим їм ОСОБА_10, знаючи про час перебування останнього на зупинці громадського транспорту по вул. Радянській в м. Миколаєві, під'їхали туди на автомобілі "Грейт Волл Ховер", і схопивши потерпілого ОСОБА_10 за руки та нанісши йому удар в потилицю, заштовхали його на заднє сидіння автомобіля та поїхали в бік вул. Радянської.

Під час поїздки ОСОБА_7, перебуваючи з потерпілим на задньому сидінні, тримав його за одяг з нахиленою головою між сидіннями, а ОСОБА_9, будучи за кермом, наніс потерпілому удар в обличчя, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи, та вимагав видати їм грошові кошти.

ОСОБА_7, утримуючи потерпілого, дістав з його кишені мобільний телефон "Сіменс" вартістю 575 грн., який викинув з вікна авто. Потім ОСОБА_7 заволодів грошовими коштами у сумі 190 грн., які були в гаманці потерпілого, та наніс декілька ударів ОСОБА_10 по різним частинам тіла, від чого останній втратив свідомість.

Після цього, помітивши в гаманці ОСОБА_10 банківську картку "Приватбанк", засуджені привезли потерпілого до банкомату та, продовжуючи наносити удари, змушували його повідомити пін-код картки. Проте, у зв'язку з тим, що картка була заблокована, грошові кошти з неї зняти не вдалося.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, засуджені привезли потерпілого за місцем його проживання на АДРЕСА_1, де у тамбурі квартири ОСОБА_9 з кишені потерпілого дістав кулер (вентилятор до комп'ютера) вартістю 30 грн. та заволодів ним, продовжуючи наносити удари потерпілому, від чого останній втратив свідомість. Коли вхідні двері відкрив дядько ОСОБА_10, засуджені, передавши йому роздруківку інтернет-переписки ОСОБА_10 і дружини ОСОБА_9, зникли з місця скоєння злочину.

В результаті злочинних дій засуджених потерпілому ОСОБА_10 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду за апеляціями захисників змінено та пом'якшено призначене вироком покарання.

Із застосуванням ст. 69 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_9 знижено покарання до 4 років позбавлення волі кожному із конфіскацією 1\2 частини належного кожному майна.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 інтересах засудженого

ОСОБА_7 вказує на неповноту дізнання, досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції положень ст.ст. 64, 65, 67, 257, 313, 323, 324, 327, 334, 368, 369, 371 КПК України (1960 року), а апеляційним судом - ст. ст. 373, 377 КПК України (1960 року). Просить судові змінити шляхом перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_7 із застосуванням до останнього кримінального закону про менш тяжкі злочини, а саме ч.1 ст. ст. 125, 356 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 7 КПК України (1960 року), ст. 48 КК України в зв'язку зі зміною обстановки, а справу закрити.

2) В касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 вказує на неповноту досудового слідства, а також на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які базуються виключно на суперечливих показаннях потерпілого. Зазначає про відсутність умислу ОСОБА_9 на викрадення майна потерпілого. Просить звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

3) В касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_14 посилається на необґрунтоване застосування щодо засуджених ст. 69 КК України. При цьому вказує, що шкода, завдана злочином, не відшкодована. Просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, вислухавши думку захисників ОСОБА_6, ОСОБА_5, які підтримали скаргу останнього; доводи прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисників підлягають частковому задоволенню, а скарга потерпілого - без задоволення.

Згідно зі ст. 64 КПК України (1960 року) при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Відповідно до ст. 132 КПК України (1960 року) у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено, зокрема: місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.

Зазначені вимоги закону органом досудового слідства виконані неналежним чином.

ОСОБА_7 та ОСОБА_9 пред'явлено обвинувачення у вчиненні за попередньою групою осіб на ОСОБА_10 з метою заволодіння його майном.

Із постанов про притягнення як обвинуваченого вбачається, що слідчий дійшов висновку про вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу на ОСОБА_10 з метою заволодіння майном останнього та кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 187 КК України.

Проте висновок про таку кваліфікацію не витікає із викладених у постановах про притягнення як обвинувачених обставин справи.

Кваліфікація злочину - це точна кримінально-правова оцінка конкретного суспільно небезпечного діяння. Вона полягає в установленні точної відповідності між ознаками вчиненого суспільно небезпечного діяння і ознаками, передбаченими нормами кримінального закону.

Крім того, розбій - це злочин, який вчиняється шляхом нападу з метою заволодіння чужим майном. Тобто мотивом такого злочину є користь.

Однак, як вбачається з викладених у постановах про притягнення як обвинувачених обставин, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не із корисливих спонукань, а на ґрунті неприязних відносин, використовуючи малозначний привід, заволоділи грошима потерпілого, щоб компенсувати витрати на лікування сестри дружини ОСОБА_9, яку заразив ОСОБА_10 Зазначені їх показання слідчий навів у обвинувальному висновку, проте, всупереч вимог ст. 223 КПК України (1960 року) результати їх перевірки в обвинувальному висновку не зазначив.

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на вказані недоліки та не прийняли ніяких заходів для їх усунення. Крім того, районний суд, на порушення вимог ст. 275 КПК України (1960 року) вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, вказавши в мотивувальній частині вироку, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 домовились напасти на потерпілого і заволодіти його майном.

Вказані протиріччя, допущені органом досудового слідства, свідчать про неконкретність пред'явленого обвинувачення, що є порушенням права обвинувачених на захист, та відповідно до вимог ст. ст. 398, 370 КПК України (1960 року) має наслідком скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування.

Під час нового розслідування необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити і перевірити всі обставини справи, та з урахуванням доводів, викладених в апеляціях та касаційних скаргах, при доведеності вини

ОСОБА_7 та ОСОБА_9 правильно кваліфікувати їх дії.

Враховуючи обставини вчинення злочину, тривалий час, який минув з дня його скоєння, особи засуджених, які раніше до кримінальної відповідальності не притягались, позитивно характеризуються, мають сім'ї та постійні місця проживання, колегія суддів не вбачає підстав для подальшого тримання їх під вартою та вважає за необхідне звільнити їх з-під варти та обрати запобіжний захід - підписку про невиїзд.

Враховуючи викладене, касаційні скарги захисників підлягають частковому задоволенню, а скарга потерпілого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.

Касаційні скарги захисника ОСОБА_5 інтересах засудженого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 20 грудня 2012 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - скасувати, а справу направити прокурору Центрального району м. Миколаєва на нове розслідування.