Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Квасневської Н.Д., Орлової С.О.,за участю прокурора Саленка І.В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 08 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 січня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 10 травня 2012 року

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше судимого вироком Бориспільського

міськрайонного суду від 11.08.2011 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік.

-засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду від 11 серпня 2011 року, остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці.

За вироком суду, ОСОБА_5 10 лютого 2012 року о 20:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння неподалік від АЗС "ОККО" в с. Іванків Бориспільського району на автошляху Київ-Харків, повторно, придбав без мети збуту у особи на прізвисько "Калина", матеріали відносно якої виділені в окреме провадження в зв'язку з розшуком, за 300 грн. 6,2 мл., що в перерахунку на суху речовину становить 0,23 г. особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, що знаходився в стані розчину в двох медичних шприцах одноразового використання, номінальним об'ємом по 6 мл., які зберігав без мети збуту при собі та перевіз на автомобілі "Таксі" в м. Бориспіль в готель "Галант" за адресою вул. Головатого 17, де в кімнаті № 8 був затриманий працівниками міліції.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненням засуджений посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості. Вказує, що судом не враховано те, що він має постійне місце роботи та проживання, де характеризується позитивно. Просить судові рішення змінити, застосувати щодо нього ст. 69 КК України, визначивши покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, вислухавши доводи прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивовуючи своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України (2341-14) .

Ці вимоги закону суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про вид і розмір покарання, його призначення на один рік нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 309 КК України, що є найменшим строком для даного виду покарання згідно з ч. 2 ст. 63 КК України.

Так, суд першої інстанції, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_5 злочину та особу засудженого, який вчинив злочин під час іспитового строку в стані алкогольного сп'яніння; позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей; пом'якшуючі покарання обставини, (щире каяття, зайняття суспільно корисною працею), а також те, що тяжких наслідків від злочину не настало.

Щодо прохання засудженого до суду касаційної інстанції, висловлене в касаційній скарзі, застосувати до нього ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 309 КК України, або звільнити його від відбування покарання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абз. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) звернуто увагу судів на ч. 2 ст. 75 КК України, згідно з якою суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Таким чином, звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є неможливим (злочин вчинено ОСОБА_5 під час іспитового строку); перехід же до іншого виду покарання - штрафу (що також не вплине на остаточне покарання в зв'язку з призначенням покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України) - колегія суддів не вважає доцільним, оскільки це не буде необхідним і достатнім покаранням для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Суд касаційної інстанції погоджується з правовою позицією судів та зазначає, що призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та зміни судових рішень.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 -залишити без задоволення.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 січня 2013 року щодо ОСОБА_5 - залишити без зміни.