Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Квасневської Н.Д., Орлової С.О.,за участю прокурора Міщенко Т.М. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 08 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 23 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 листопада 2012 року,-

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 23 травня 2012 року

ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

-засуджено за ч.2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.

В часткове задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11, із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на його користь постановлено стягнути завдану злочином матеріальну шкоду на загальну суму 1 861,64 грн. по 930,82 грн. з кожного.

Постановлено стягнути солідарно із ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 моральну шкоду на користь ОСОБА_11, на загальну суму 4 000 грн.

Згідно з вироком, ОСОБА_8 29 березня 2011 року близько 00:00 год., діючи як організатор вчинення злочину, разом та за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, які діяли як співучасники вчинення злочину, умисно, з метою заволодіння транспортним засобом, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу пройшли через хвіртку на територію подвір'я домоволодіння АДРЕСА_1 Розподіливши ролі між собою, ОСОБА_8 відчинив водійські двері автомобіля ГАЗ - 2410, який перебував на подвір'ї, знайшов ключі від замка запалювання, які вставив в замок запалювання, щоб не заблокувало кермо під час викочування автомобіля, а в цей час ОСОБА_10 чатував біля вікна будинку, щоб попередити співучасників про можливий вихід господаря домоволодіння; ОСОБА_9 перевірив живлення автомобіля та повідомив про це ОСОБА_8, який включив електроживлення, але двигун не заводив, щоб не розбудити власника домоволодіння та не бути викритим у вчиненні незаконного заволодіння автомобілем; ОСОБА_6 допомагав виштовхувати вказаний автомобіль на вулицю. Вони всі разом викотили вказаний автомобіль з території домоволодіння, незаконно заволодівши автомобілем ГАЗ - 2410, який належить ОСОБА_11, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на загальну суму 4 461, 64 грн., що у 9,49 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та з місця скоєння злочину з викраденим автомобілем зникли.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду в зв'язку з задоволенням апеляції прокурора змінено.

Постановлено змінити рішення суду в частині способу стягнення матеріальної шкоди із засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 на загальну суму 1861,64 грн. з дольового на солідарний порядок.

Рішення суду про звільнення неповнолітнього засудженого ОСОБА_10 на підставі ст. 75 КК України змінено посиланням на ст. 104 КК України.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого ОСОБА_6 посилається на істотні порушення кримінально-процесуального та неправильне застосування кримінального закону. При цьому вказує, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відшкодував завдані злочином збитки, попросив вибачення у потерпілого, щиро розкаявся у вчиненому, має виключно позитивні характеристики з місця проживання та навчання, є студентом денної форми навчання. Зазначає також, що у ОСОБА_6 до фактичного викрадення іншими засудженими транспортного засобу умисел на його заволодіння був відсутній, попередньої змови між ним та вказаними особами на викрадення автомобіля не існувало. Просить судові рішення змінити, звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 289 КК України, ст. 7 КПК України (1960 року).

Заслухавши доповідача, вислухавши доводи прокурора, яка просила судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Факт причетності до вчинення злочину (заволодіння автомобілем ГАЗ - 2410 у нічний час із двору потерпілого) в касаційній скарзі не заперечується.

Разом з тим в касаційній скарзі оспорюється наявність умислу на викрадення автомобіля та попередньої змови між ОСОБА_6 та іншими засудженими.

Однак висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність вини засудженого ОСОБА_6, зокрема, про наявність умислу на викрадення автомобіля та попередньої змови, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються сукупністю зібраних та належно оцінених доказів.

Так, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що зазначені вище обставини підтверджується стабільними та послідовними показаннями ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, даними ними під час досудового та судового слідства, які показали, що ОСОБА_6 в той день вночі о 22-00 - 23-00 год. відвозив до місця скоєння злочину, по дорозі до якого ОСОБА_8 розповів про намір викрадення автомобіля, на що ОСОБА_6 будь-яких заперечень проти своєї участі в цьому не висловив, а навпаки, коли вони почали реалізовувати свої злочинні наміри, ОСОБА_6 добровільно приєднався до них, довівши розпочате ними до кінця.

Колегія суддів погоджується з правильністю кваліфікації дій ОСОБА_6

Прохання в касаційній скарзі про звільнення ОСОБА_6 від відповідальності на підставі ч.4 ст. 289 КК України колегією суддів не визнається слушним, оскільки шкода у визначеній судовим рішенням частці відшкодована не в добровільному порядку, а лише на підставі вироку суду; автомобіль потерпілому повернув не він, а працівники Державної автомобільної інспекції, якими автомобіль був виявлений під час відпрацювання ними факту незаконного заволодіння автомобілем ГАЗ-2410.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів; кримінальний закон - ст. 75 КК України застосований правильно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги в інтересах засудженого ОСОБА_6 та зміни судових рішень.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6- залишити без задоволення.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 23 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 листопада 2012 року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни.