Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Шибко Л.В., Сахна Р.І.,

5 серпня 2013 року у м. Києві ознайомившись з касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 4 червня 2013 року щодо ОСОБА_1, 1982 р.н., судимої 19.02.2013 за ч. 1 ст. 185 КК України до 180 годин громадських робіт, громадянки України,

Вищезазначеним оскарженим вироком місцевого суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 визнана винуватою та засуджена за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, остаточно на 3 роки 20 днів позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вищезазначені судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону.

Стверджує, що суд першої інстанції фактично змінив попередній вирок щодо ОСОБА_1, що не мав права роботи, а саме: призначаючи остаточне покарання перевів 180 годин громадських робіт у позбавлення волі.

Крім того, прокурор звертає увагу на те, що у протоколі судового засідання відсутні дані про надання засудженій останнього слова.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

З копії вироку вбачається, що місцевий суд не змінив попередній вирок щодо ОСОБА_1, як безпідставно стверджує прокурор, а призначив остаточне покарання у відповідності до положень ч.4 ст. 70 КК України.

При цьому, згідно до положень ст. 72 КК України, суд перевів, при складанні покарання, менш суворий вид покарання у більш суворий.

Правильно суд застосував і ст. 75 КК України, оскільки остаточне покарання призначено ним у виді позбавлення волі, а про невідповідність такого покарання тяжкості злочинів та особі засудженої внаслідок м'якості у касаційній скарзі не йдеться.

Зі змісту касаційної скарги не вбачається, що засудженій не надали останнє слово, а стверджується, що про це не зазначено у протоколі судового засідання. Сама засуджена не заявляла про таке порушення її права.

Отже, скарга в цій частині також не обґрунтована.

Крім того, з цієї підстави вирок місцевого суду не переглядався в апеляційному порядку.

Отже, з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

За таких обставин, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п.2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою заступника прокурора Житомирської області на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирського району від 4 червня 2013 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.