Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів за участю прокурора Беха М.О., Квасневської Н.Д., Парусова А.М., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 01 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2012 року,-

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2012 року

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 17.02.2012 року, близько 13:00

год., спільно з ОСОБА_6 приїхали до будівлі магазину, розташованого по АДРЕСА_1, де ОСОБА_5 придбав алкогольні напої і запропонував ОСОБА_6 їх розпити, на що останній відмовився і ліг в автомобіль спати.

ОСОБА_5 після самостійного розпиття спиртних напоїв, зайшов на

територію домоволодіння АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_7 та яке розташоване біля вищевказаного магазину, з метою з'ясувати місцезнаходження хлопця на ім'я ОСОБА_14, з яким приблизно у вересні 2011 року у ОСОБА_5 стався конфлікт.

Перебуваючи у дворі вказаного домоволодіння, ОСОБА_5 підійшов до одного з вікон житлового будинку і постукав у нього, бажаючи таким способом покликати господаря.

Оскільки двері будинку йому ніхто не відкривав, а він побачив через вікно, що в будинку хтось перебуває, ОСОБА_5 безпричинно з хуліганських спонукань, розуміючи що не мав права вимагати будь-що на території чужого домоволодіння, підійшов до автомобіля і дістав з багажника дерев'яну биту, яку раніше знайшов на березі р.Вовча, з якою повернувся у двір з метою продовження своїх хуліганських дій, після чого, підійшовши до будинку, ОСОБА_5, грубо порушуючи громадський порядок і спокій громадян, почав даної битою стукати у вікно домоволодіння.

Особи, що знаходилися в цей час в будинку (ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10.), обурені такими зухвалими діями з боку ОСОБА_5, вийшли на вулицю і стали з'ясовувати з ним стосунки. Потім ОСОБА_11 зайшов в будинок, а ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 пішли проводити ОСОБА_5 до хвіртки домоволодіння.

Після цього ОСОБА_5, перебуваючи на вул. Калініна в м. Павлограді, біля вищевказаного домоволодіння помилково припускаючи, що ОСОБА_10 це і є хлопець на ім'я ОСОБА_14, якого він шукає, грубо порушуючи встановлені та існуючі в суспільстві правила спілкування і поведінки, і проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку, при цьому ігноруючи встановлені в суспільстві правила відносин, став висловлюватися грубою нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_10, і, будучи впевненим у своїй фізичній перевазі (в руці ОСОБА_5 тримав дерев'яну биту), керуючись виниклим умислом на застосування грубої сили, безпричинно, з хуліганських мотивів умисно завдав ОСОБА_10 два удару дерев'яною битою в область тулуба, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді садна грудної клітини.

Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з метою припинення хуліганських дій, відібрали у ОСОБА_5 дерев'яну биту, а останній сів в автомобіль і від'їхав за ріг вищевказаного домоволодіння.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_5, припаркувався за рогом вищевказаного домоволодіння, вийшов з автомобіля і дістав з багажника мисливську рушницю марки "ТОЗ-34р", яку раніше знайшов на березі р.Вовча; повернувся на територію вищевказаного домоволодіння з боку городу, де грубо порушуючи громадський порядок, керуючись хуліганськими мотивами, умисно став стукати прикладом рушниці у вікно, тим самим грубо порушуючи спокій громадян.

У результаті зазначених дій ОСОБА_5 умисно розбив скло одного металопластикового вікна, заподіявши тим самим матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 15 000 грн.

Продовжуючи здійснювати хуліганські дії, ОСОБА_5 відійшов на відстань близько п'яти метрів від вікна, і переконавшись, що в кімнаті нікого не було, не маючи наміру на заподіяння тілесних ушкоджень або вбивство будь-кого з осіб, що знаходились в будинку, умисно зробив один постріл із зазначеної рушниці у вікно будинку, в результаті чого розбив скло вікна, а також дробом пошкодив лутки міжкімнатних дверей і чоловічу куртку, що була в кімнаті будинку.

Потім ОСОБА_5 побачивши, що вхідні двері домоволодіння відкрилися, але з домоволодіння ніхто не виходив, бажаючи продовження своїх дій, підійшов до вхідних дверей, де в коридорі домоволодіння побачив ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_10

Після чого ОСОБА_5, продовжуючи свої хуліганські дії, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні норми поведінки і моральності, діючи з особливою зухвалістю, і усвідомлюючи суспільно небезпечний характер дій, висловлюючись грубою нецензурною лайкою, направив ствол рушниці в бік останніх з метою налякати їх.

У свою чергу ОСОБА_9, побоюючись заподіяння тілесних ушкоджень, захищаючись, схопив рукою ствол рушниці і різко підняв його вгору, одночасно відвівши його вбік, в результаті чого стався мимовільний постріл, а ОСОБА_11 наніс ОСОБА_5 два удари в область обличчя, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.

Хуліганські дії ОСОБА_5 тривали протягом тривалого періоду часу -не менше 15 хвилин і були припинені тільки після того, як ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зв'язали останнього ременем до приїзду працівників міліції.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону - ст. 75 КК України, внаслідок чого було призначене покарання, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає також про істотне порушення кримінально-процесуального закону - ст. 334 КПК України (1960р.), в зв'язку з тим, що судом не зазначено час початку та завершення опору, який чинив засуджений громадянам, що зупиняли хуліганські дії; а також не вказано характер та розмір заподіяної злочином шкоди; не зазначено в мотивувальній частині вироку про вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційну скаргу; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, цих вимог дотримався, належним чином мотивував у вироку свій висновок про вид і розмір покарання, а також необхідність звільнення від його відбування з випробуванням належним чином.

Так, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_5 злочину та особу засудженого (який раніше не судимий, працює, позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей); пом'якшуючі покарання обставини (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, відшкодування завданої злочином шкоди), а також вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння як обтяжуючу покарання обставину, та призначив покарання в межах санкції статті та обґрунтовано звільнив засудженого від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

Доводи прокурора про незазначення в мотивувальній частині вироку про вчинення ОСОБА_5 злочину в стані алкогольного сп'яніння не вплинуло на правильність призначення покарання, оскільки було визнано обтяжуючою обставиною.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави

стверджувати про неправильне застосування судами кримінального закону - ст. 75 КК України, а тому призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.

Посилання прокурора на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону - ст. 334 КПК України (1960р.), в зв'язку з тим, що судом не зазначено час початку та завершення опору, який чинив засуджений громадянам, що зупиняли хуліганські дії, колегією суддів не визнаються слушними, оскільки це не є істотним порушенням згідно з положеннями ст. 370 КПК України (1960р.) і не вплинуло на законність та обґрунтованість судових рішень.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено, в зв'язку з чим касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, - залишити без задоволення.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5 - залишити без зміни.