Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Беха М.О., Квасневської Н.Д.,за участю прокурора Парусова А.М., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 01 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Станично-Луганського районного суду Луганської області від 16 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 04 грудня 2012 року,-

Вироком Станично-Луганського районного суду Луганської області від 16 травня 2012 року

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

- за ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6, 08.11.2011 р., близько

02:00 год. спільно з ОСОБА_7, перебуваючи на кв.Дружба в м. Луганську в р-ні кафе-бару "Маріка", підійшли до автомобіля "Деу Нексія", що використовувався як таксі та належить ОСОБА_8, в якому перебував водій ОСОБА_9 за дорученням, і повідомили, що їм необхідно прибути в смт. Станицю Луганську Станично-Луганського р-ну, Луганської області, за що пообіцяли заплатити, після чого ОСОБА_9 прийняв дане замовлення і попрямував з ними за вказаним маршрутом.

Близько 02:20 год. вказаного дня, ОСОБА_9, згідно з вимогами,

що надійшли від ОСОБА_6 і ОСОБА_7, змінив напрямок раніше заданого йому маршруту, і на прохання останніх прибув до АДРЕСА_1 і в даний момент у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, спрямований на напад на ОСОБА_9 з метою заволодіння його майном.

Реалізуючи свій умисел, в той момент коли ОСОБА_9, не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_6, зупинився, останній, використовуючи факт раптовості з метою придушення волі і бажання ОСОБА_9 до опору, застосовуючи до останнього насильство, небезпечне для життя і здоров'я, схопив руками за шию ОСОБА_9 і почав душити останнього, завдаючи йому тим самим гострий фізичний біль і тілесні пошкодження в області шиї та обличчя.

У зазначений момент ОСОБА_9, побоюючись за своє життя і

здоров'я, став чинити активний опір ОСОБА_6, а саме намагався вирватися від ОСОБА_6, який продовжував його душити, і з зазначеною метою проїхав на автомобілі близько 200 метрів, після чого зупинився, так як не міг дихати, чим ОСОБА_6, повністю придушив волю ОСОБА_9 до опору.

З метою доведення до кінця злочинного наміру, спрямованого на

заволодіння чужим майном, ОСОБА_6, продовжуючи душити і утримувати ОСОБА_9, неодноразово став вимагати від останнього негайної передачі йому мобільного телефону і всіх грошей, при цьому, висловлюючи в адресу ОСОБА_9 погрози застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, а саме у разі невиконання цих вимог, заподіяти тілесні ушкодження останньому, а також здійснити його вбивство.

ОСОБА_9, реально сприйнявши погрози ОСОБА_6 побоюючись за своє життя та здоров'я, змушений був повідомити правдиві відомості про наявність при ньому мобільного телефону та грошей і готовності віддати їх. Після чого, ОСОБА_7, приєднавшись до злочинних дій ОСОБА_6, діючи з ним спільно, узгоджено, з єдиним злочинним умислом, спрямованим на напад з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою в групі осіб, в той момент, коли ОСОБА_6 продовжував душити і утримувати ОСОБА_9, використовуючи безпорадний стан останнього, почав обшукувати ОСОБА_9 та виявивши у останнього мобільний телефон "Нокіа" з карткою загальною вартістю 460 гривень, та гроші в сумі 350 гривень, ОСОБА_7, діючи узгоджено з ОСОБА_6, відкрито викрали вказане майно.

Після цього, ОСОБА_6, маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи спільно, узгоджено, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7, знаючи про навички водіння автомобіля останнім, продовжуючи застосовувати насильство, небезпечне для життя і здоров'я, а саме душити і утримувати руками ОСОБА_9, дав команду ОСОБА_7 пересісти на місце водія і здійснювати управління вищевказаним автомобілем.

Після цього ОСОБА_9, побоюючись за своє життя і здоров'я, змушений був підкоритися вимогам ОСОБА_6, а ОСОБА_7, продовжуючи свої злочинні дії, діючи за погодженням з ОСОБА_6, пересів на водійське сидіння автомобіля.

ОСОБА_9 реально сприйняв висловлені на його адресу погрози зі сторони ОСОБА_6 і ОСОБА_7 і з причини абсолютної впевненості в тому, що зазначені особи неминуче здійснять його вбивство з метою приховання слідів злочину, побоюючись за своє життя і здоров'я, зробив спробу втечі, а саме використовуючи фактор раптовості, на ходу вистрибнув з автомобіля, що рухався, на вулицю, і з місця пригоди зник.

ОСОБА_6 і ОСОБА_7, з метою доведення злочинного наміру до кінця і утримання викраденого ними майна, на вищевказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном як своїм власним, чим заподіяли ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 855 гривень., а також заподіяли власнику автомобіля ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 34 366 грн. 63 коп.

У результаті протиправних дій ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ОСОБА_9 було заподіяно гострий фізичний біль і легкі тілесні ушкодження.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на необґрунтоване незастосування судами кримінального закону - ст. 69 КК України, внаслідок чого було призначене покарання, що не відповідає тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості. При цьому вказує, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, має малолітню дитину, виконував другорядну роль у вчиненні злочину. Просить судові рішення змінити та застосувати до нього ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Правильність кваліфікації дій та доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинах в касаційній скарзі не оспорюється.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, про неможливість призначення ОСОБА_5 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статей, із застосуванням ст. 69 КК України.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивовуючи своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України (2341-14) .

Суд апеляційної інстанції не порушив цих вимог закону і при залишенні без зміни вироку щодо ОСОБА_5 врахував ступінь тяжкості та обставини вчинених ОСОБА_5 злочинів (скоєння двох тяжких корисливих злочинів за попередньою змовою групою осіб з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого); особу засудженого (який раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину); пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття; обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння, - що в сукупності обґрунтовано не визнав достатніми обставинами для застосування ст. 69 КК України щодо засудженого.

Колегія суддів вважає, що при призначені ОСОБА_5 покарання без застосування ст. 69 КК України суд не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , а призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

За таких підстав судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Станично-Луганського районного суду Луганської області від 16 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 4 грудня 2012 року щодо ОСОБА_5 - залишити без зміни.