Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Беха М.О., Квасневської Н.Д.,за участю прокурора Парусова А.М., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 01 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 вересня 2012 року,-

Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 18 травня 2012 року

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5, маючи в своєму розпорядженні психотропну речовину, яку самостійно виготовив і вживав шляхом пиття, 04 січня 2012 року повідомив своїй знайомій ОСОБА_6 про те, що він має в своєму розпорядженні психотропну речовину - метамфетамін у кількості, що перевищує обсяг для його особистого вживання, після чого, у відповідь на її прохання продати їй психотропну речовину, відповів своєю згодою.

05 січня 2012 року, близько 20:00 год., а також 10 січня 2012 року, о 10 год ОСОБА_5 (тобто повторно), маючи умисел на незаконний збут психотропної речовини - метамфетаміну, зустрівся з ОСОБА_6 поблизу о.п. Комсомольський Південної залізниці, біля під'їзду буд. № 1 по вул. Лермонтова в с. Комсомольський Зміївського району Харківської області, де реалізуючи свій злочинний умисел, незаконно збув:

1) одноразовий шприц об'ємом 2 мл. з прозорою рідиною об'ємом 1,4 мл., у складі якої перебував метамфетамін, що відноситься до психотропних речовин (маса сухого залишку рідини склала 0,0071 г), за що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 180 грн.;

2) а також шприц об'ємом 5 мл., з прозорою рідиною об'ємом 3 мл., у складі якої перебував метамфетамін, що відноситься до психотропних речовин (в перерахунку на масу сухого залишку 0,0272 г), за що отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 100 грн.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування ст.ст. 69, 75 КК України. При цьому зазначає, що в ході досудового слідства засуджений свою вину не визнавав. Просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційну скаргу; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивовуючи своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України (2341-14) .

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Ці вимоги закону суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про вид і розмір покарання, його призначення на один рік нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, а також про необхідність звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням належним чином.

Так, суд першої інстанції, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_5 злочинів та особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, потребує стаціонарного догляду в зв'язку з черепно-мозковою травмою; має на утриманні батьків літнього віку, які страждають на ряд хронічних захворювань та потребують постійного догляду; пом'якшуючі покарання обставини (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, а також невелику кількість психотропної речовини, яка була збута на прохання самої ОСОБА_6); відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Суд касаційної інстанції погоджується з правовою позицією судів та зазначає, що призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави стверджувати про неправильне застосування судами кримінального закону - ст. ст. 69, 75 КК України.

За таких підстав ухвалу апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, - залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 вересня 2012 року щодо ОСОБА_5 - залишити без зміни.