Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства фінансів України на ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року та від 12 липня 2013 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року та від 22 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрація України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державного казначейства України, Центрально-Міського районного суду м. Макіївки, Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2011 року (справа № 2а/0570/11318/2011) позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області та стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на користь ОСОБА_4 вихідну допомогу при виході у відставку в розмірі 242005 грн. 00 коп. без утримання податку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року, задоволено заяву Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про встановлення порядку виконання вказаного судового рішення шляхом виділення Міністерству фінансів України з Державного бюджету України грошових коштів на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України для Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на бюджетну програму "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплати ОСОБА_4 вихідної допомоги при виході у відставку та відстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2011 року до моменту надходження з Державного бюджету України грошових коштів на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України для Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на бюджетну програму "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплати ОСОБА_4 вихідної допомоги при виході у відставку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, задоволено заяву Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про встановлення порядку виконання цього ж судового рішення та стягнуто з Державного бюджету України шляхом виплати казначейською службою України на користь ОСОБА_4 40952 грн. 65 коп. утриманої суми податку з доходів фізичних осіб.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2011 року у справі № 2а/0570/11318/2011 частково задоволено позов ОСОБА_4 Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області та стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на користь ОСОБА_4 вихідну допомогу при виході у відставку в розмірі 242005 грн. 00 коп. без утримання податку.

Задовольняючи заяви Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про відстрочку виконання судового рішення та зміну порядку та способу виконання судового рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в даному випадку наявні обставини для зміни способу і порядку виконання судового рішення та для відстрочення його виконання.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вимог ст. 159 КАС України висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі.

Як і в цивільному судочинстві поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 263 КАС містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями ст. ст. 105 та 162 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

Згідно з ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 124 Конституції України та ст. 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 263 КАС України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлені порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті.

Таким чином, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити у такій зміні, не змінюючи при цьому змісту вказаного судового рішення. Зміна чи встановлення способу і порядку виконання рішення можлива лише у виняткових випадках.

Однак, зміна на підставі ст. 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справа № 21-394а14).

Враховуючи, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області у заявах про відстрочку виконання рішення суду та про зміну способу виконання судового рішення фактично просить суд змінити зміст резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2011 року, то суди дійшли помилкового висновку про задоволення вказаних заяв, тому ухвали судів обох інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 229 цього Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, але неправильно застосували норми процесуального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити.

Ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року та від 12 липня 2013 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року та від 22 серпня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяв Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про відстрочку виконання та про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрація України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державного казначейства України, Центрально-Міського районного суду м. Макіївки, Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.