Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М., суддів: Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б., за участю прокурора Матюшевої О.В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Львівської області від 1 листопада 2013 року щодо ОСОБА_6

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 червня 2013 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 2 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 10416 грн. в якості відшкодування за завдану матеріальну шкоду, 20000 грн. в якості відшкодування за завдану моральну шкоду та 2000 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 21 вересня 2008 року, близько 15 год. 45 хв., керуючи автомобілем "MERCEDES - ВENZ C280" реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним автомобільною дорогою у с. Лисиничі, Пустомитівського району Львівської області у напрямку від центру села до м. Львова, при проїзді ділянки навпроти сільської ради, порушив вимоги п.п. 1.2, 1.5; 2.3 (б); 11.2; 12.1, 12.3; 13.1 та 13.3. ПДР України (1306-2001-п) , здійснив виїзд за межі проїзної частини на ліве по ходу транспорту до м.Львова узбіччя, по якому у той час рухався пішохід ОСОБА_8, допустив наїзд на останнього, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

Апеляційним судом Львівської області 1 листопада 2013 року зазначений вирок в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_6 обрано за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

У решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Вказує на те, що апеляційний суд, в порушення вимог ст. 335 КПК України, скасувавши вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання за

ч. 2 ст. 286 КК України, призначив нове покарання, не визнавши його винним за вказаною статтею.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, в інтересах засудженого, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, недостатньо врахував дані про особу засудженого та пом'якшуючі покарання обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим, а касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом. Дії його правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України та в касаційній скарзі ці обставини не оспорюються.

Що стосується доводів захисника про суворість призначеного йому покарання, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок районного суду в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, врахувавши тяжкість вчиненого ОСОБА_6, злочину, який, відповідно до вимог ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких, особу засудженого, який не відшкодував шкоди, дійшов обгрунтованого висновку про те, що рішення місцевого суду про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому, правильно скасувавши вирок у цій частині, постановив свій вирок, яким призначив реальне відбуття покарання.

Наведені захисником у касаційній скарзі дані, що характеризують особу засудженого та, які на його думку, дають суду підстави пом'якшити призначене останньому покарання, були враховані судами, в результаті чого ОСОБА_6. правильно призначене наближене до мінімального покарання, передбачене санкцією інкримінованого йому злочину.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання прокурора на те, що апеляційний суд, скасувавши вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання за

ч. 2 ст. 286 КК України, призначив нове покарання, не визнавши його винним за вказаною статтею не є порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки вирок суду першої інстанції був скасований тільки в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, а у решті, в тому числі і у визнанні вини за ч.2 ст. 286 КК України, залишений без зміни.

Отже, підстав для задоволення касаційних скарг колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, зазначені судові рішення підлягають зміні в порядку ст. 395 КПК України.

Відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_6, в порушення зазначеного вище закону, вийшов за межі пред'явленого обвинувачення та визнав засудженого винуватим ще й у порушенні правил експлуатації транспорту.

Апеляційний суд, постановивши в апеляційному порядку новий вирок щодо ОСОБА_6 на зазначене порушення кримінально-процесуального закону уваги не звернув та фактично незаконний у цій частині вирок залишив без зміни.

За таких обставин, вказана кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, підлягає виключенню із судових рішень як зайво інкримінована.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та захисника - залишити без задоволення.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від

27 червня 2013 року та вирок Апеляційного суду Львівської області від 1 листопада 2013 року щодо ОСОБА_6 в порядку ст. 395 КПК України змінити, виключити з зазначених судових рішень кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил експлуатації транспорту.