Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,за участю прокурора Саленка І.В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 червня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 13 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 22 січня 2013 року.

Вироком Гагарінського районного суду м. Севастополя від 13 листопада 2012 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

- за ч. 1 ст. 135 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 66000 грн. моральної шкоди та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 3351 грн. 60 коп. судових витрат.

Вирішено питання щодо речових доказів на підставі ст. 81 КПК України 1960 року.

Згідно вироку суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 10 березня 2012 року об 11 год. в порушення вимог п.2.9 (а.) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , керуючи автомобілем "ВАЗ-2109", д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по автодорозі сполученням Севастополь - порт бухта Камишова зі сторони Фіолентовського шосе в напрямку вул. Хрустальова, в порушення вимог п.п.2.3(б), 1.5, 12.4, та 13.1 ПДР України (1306-2001-п) , в населеному пункті рухався з перевищенням допустимої швидкості, а саме 70-80 км/год., будучи неуважним, та не слідкуючи за дорожньою обстановкою, допустив наїзд на ОСОБА_8, який рухався на велосипеді "Спорт" в попутному напрямку на 3 км + 800 м вказаного автошляху. Після скоєння наїду ОСОБА_6 з місця пригоди зник, тим самим залишив на проїзній частині без допомоги ОСОБА_8, який перебував в небезпечному для життя становищі.

В наслідок заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень настала смерть ОСОБА_8

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 22 січня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_5 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляду у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого ним злочину його особі в наслідок м'якості. Вказує на те, що суди не в повній мірі взяли уваги обставини справи та дані про особу ОСОБА_6 та призначили м'яке покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинах та правильність кваліфікації його дій ніким із учасників процесу не оспорюються.

При призначенні підсудному ОСОБА_6 покарання суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Зокрема, судом як обставину, що обтяжує покарання враховано скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття, що полягає в частковому відшкодуванні завданої шкоди, також враховано дані про його особу, а саме: позитивні характеристики ОСОБА_6, стан його здоров'я та те, що він має на утриманні малолітню дитину.

Призначене ОСОБА_6 покарання за своїм видом та розміром відповідає положенням ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для його виховання та попередження нових злочинів.

Під час розгляду справи в апеляційному суді колегія суддів дала відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

За таких обставин колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 13 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 22 січня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5, - без задоволення.

Згідно з оригіналом С.І. Кравченко