Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Кульбаби В.М., Беха М.О.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 червня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 12 лютого 2013 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 16 листопада 2012 року

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_9: на користь ОСОБА_10 в інтересах неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_11 - 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;

на користь лікувальних закладів витрати на стаціонарне лікування потерпілих: Луганської обласної дитячої клінічної лікарні - 1 060 грн. 20 коп.; Луганської обласної клінічної лікарні - 14 541 грн. 64 коп.; Луганської міської багатопрофільної лікарні № 2 - 478 грн. 03 коп. Цивільний позов Луганського комунального підприємства "Комбінат зеленого господарства і благоустрою" про стягнення матеріальної шкоди залишено без розгляду. Вирішено питання про судові витрати і речові докази.

Вироком Апеляційного суду Луганської області від 12 лютого 2013 року вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 16 листопада 2012 року скасовано в частині признання покарання та призначено ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання в виді позбавлення волі на 6 років 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. В решті вирок суду залишено без зміни.Згідно з вироком суду 13 січня 2012 року приблизно о 20 год. 27 хв. ОСОБА_9, керуючи технічно справним автомобілем "NISSAN TIIDA", реєстраційний номер НОМЕР_1, будучи у стані, викликаному вживанням одурманюючих речовин, рухався у м. Луганську по проїзній частині вулиці Коцюбинського з боку вулиці 16-а Лінія в напрямку новорічної ялинки, розташованої та Театральній площі. У процесі руху засуджений, будучи своєчасно інформований дорожніми знаками про рух направо і заборону в'їзду на територію, огороджену металевою огорожею, відволікся від керування автомобілем та, грубо порушивши вимоги дорожніх знаків 3.21 "В'їзд заборонено" та 4.2 "Рух направо" Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на металеву огорожу, розташовану по периметру площі, й дерев'яний торгівельний павільйон з наступним наїздом на громадян у районі ялинки.

В результаті ДТП було спричинено смерть ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_13 завдано тяжких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_6, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 - тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

У касаційній скарзі законний представник ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 ставить питання про зміну вироку апеляційного суду та пом'якшення призначеного ОСОБА_9 покарання шляхом застосування ст. 75 КК України. При цьому вказує, що засуджений має малолітню дитину, вчинив злочин вперше та з необережності, частково визнав вину, розкаявся, і попросив пробачення у потерпілих, які у зв'язку з відшкодуванням шкоди просили не призначати йому суворе покарання.

Потерпілий ОСОБА_3, законний представник ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 та представник ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 у касаційних скаргах висловлюють аналогічні прохання й доводи на їх обґрунтування.

Представник ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6, крім цього, просить винести окрему ухвалу на адресу Генеральної прокуратури України, в якій вказати на порушення прокурором прав потерпілих та поставити питання про відновлення досудового слідства з метою притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб органів місцевої влади та організаторів святкування. Зазначених осіб представник неповнолітньої потерпілої вважає винними у службовій недбалості через незабезпечення безпеки при проведенні масового заходу, що призвело до тяжких наслідків ДТП, та вказує, що судом не було перевірено відповідних його доводів та необґрунтовано відхилено клопотання про направлення кримінальної справи з цих підстав на додаткове розслідування, а також заявлені судді і прокурору відводи. Зазначає, що органом досудового слідства було порушено права неповнолітніх потерпілих, які допитувалися без присутності батьків, педагогів і лікарів. Вказує про порушення кримінально-процесуального закону апеляційним судом, який не оголосив його апеляцію в повному обсязі й не надав йому можливості дати пояснення з приводу апеляції.

Захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 в касаційній скарзі ставить питання про зміну вироку: виключення з його мотивувальної частини вказівки про врахування як обставини, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані, викликаному вживанням одурманюючих речовин; та пом'якшення призначеного засудженому покарання шляхом застосування ст. 75 КК України. При цьому зазначає, що висновки суду про перебування ОСОБА_9 у стані, викликаному вживанням психоактивної речовини, мають характер припущення, оскільки такий стан не підтверджено результатами лабораторних досліджень, слідами ін'єкцій на тілі засудженого та відбитками пальців на виявлених у його автомобілі шприцах. Висновок комплексної експертизи, покладений в основу вироку, захисник вважає науково необґрунтованим, стверджуючи, що він ґрунтується на результатах медичного освідування ОСОБА_9 лише за зовнішніми ознаками, які могли бути характерні для черепно-мозкової травми, отриманої внаслідок ДТП, та зумовленого ситуацією шокового стану. Мотивуючи свою позицію щодо пом'якшення призначеного покарання, захисник наводить доводи, аналогічні викладеним у касаційних скаргах потерпілого та представників потерпілих.Заслухавши доповідь суді, прокурора, котрий просив залишити касаційні скарги без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 в порушенні вимог дорожніх знаків 3.21, 4.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) за обставин, наведених у вироку, наслідки ДТП та кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.

Доводи захисника щодо недоведеності перебування ОСОБА_9 у стані, викликаному вживанням одурманюючих речовин, були перевірені апеляційним судом, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у справі доказам. Суд апеляційної інстанції проаналізував такі доводи, дав на них вичерпну відповідь та зазначив у вироку достатні підстави, через які визнав апеляцію захисника необґрунтованою.

Погоджуючись у цій частині з місцевим судом, апеляційний суд у вироку зазначив, що керування ОСОБА_9 транспортним засобом у стані, викликаному вживанням одурманюючої речовини, підтверджено даними висновку лікаря, акту медичного огляду, протоколу огляду та висновку судово-хімічної експертизи про виявлення й вилучення з салону транспортного засобу, яким керував засуджений, двох використаних шприців із залишками гамма-бутиролактону, з яких один знаходився у водійській двері (т. 1, а. с. 44-54, 77, 209-212, т. 2, а. с. 21).

Висновком комісійної судово-медичної експертизи за участю експерта-нарколога було підтверджено перебування ОСОБА_9 у стані, викликаному вживанням психоактивної речовини - гамма-бутиролактону, який після введення в організм викликає ейфорію, а в подальшому - запаморочення, порушення зору й координації рухів та сонливість аж до втрати свідомості, що може мати місце навіть при незначному збільшенні дози препарату (т. 2, а. с. 73-78).

Зазначеному висновку суд відповідно до вимог ст. 323 КПК України дав належну оцінку на предмет повноти, всебічності експертного дослідження, наукової обґрунтованості і відповідності матеріалам справи й дані, що в ньому містяться, обґрунтовано поклав в основу вироку. Клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні засуджений та його захисник не заявляли.

Крім цього, встановлені експертом дані узгоджувалися з показаннями в судовому засіданні свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які раніше не були знайомі з засудженим та не мали підстав його обмовляти, про перебування ОСОБА_9 після ДТП у неприродному для людини стані, подібному до ейфорії (т. 3, а. с. 464, 467-468, 459-460).

Доводи захисника про те, що причиною виявлення в ОСОБА_9 зовнішніх ознак, характерних для стану, викликаного вживанням одурманюючих засобів, стала заподіяна внаслідок ДТП черепно-мозкова травма, перевірені апеляційним судом та не знайшли об'єктивного підтвердження. З акту медичного огляду ОСОБА_9, протоколу його особистого обшуку після затримання та показань самого засудженого на досудовому слідстві наявності в нього будь-яких тілесних ушкоджень та скарг на стан здоров'я після ДТП не вбачалося.

Посилання представника ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_6 на непроведення судом перевірки його доводів щодо винуватості в виникненні й наслідках ДТП інших осіб не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону та матеріалах справи. Суд розглянув справу відповідно до ст. 275 КПК України лише щодо підсудного та в межах пред'явленого обвинувачення. Клопотання представника потерпілої про направлення справи на додаткове розслідування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб було вирішено місцевим судом відповідно до вимог ст. ст. 273, 296 КПК України та залишено без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю (т. 3. а. с. 295).Доводи представника потерпілої про безпідставне відхилення місцевим судом заявлених ним судді і прокурору відводів не відповідають матеріалам справи, з яких убачається, що заяви представника ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 про відвід розглянуто з дотриманням вимог ст. ст. 57, 58 КПК України. В задоволенні відводів суд відмовив, навівши в постановах мотиви прийнятих рішень, оскільки заяви представника потерпілої не містили вказівок на обставини, передбачені ст. ст. 54, 55 КПК України, які би виключали участь судді і прокурора у розгляді справи (т. 3, а. с. 197, 204), і таких обставин колегія суддів з матеріалів справи не вбачає. Посилання представника потерпілої як на істотні порушення кримінально-процесуального закону на допит неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 без присутності законного представника, педагога і лікаря не ґрунтуються на вимогах ст. ст. 168, 171 КПК України, згідно з якими зазначений порядок допиту застосовується щодо неповнолітніх віком до чотирнадцяти років, а за розсудом слідчого - віком до шістнадцяти років. Як убачається з матеріалів справи, на момент допиту слідчим - 18 січня 2012 року, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, досягла шістнадцяти років, а тому особливий порядок допиту неповнолітніх на неї не поширювався. Крім цього, свої показання на досудовому слідстві неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 повністю підтвердила в судовому засіданні в присутності свого представника (т. 3, а. с. 458).

Доводи представника потерпілої як про істотні порушення кримінально-процесуального закону про те, що апеляційним судом не було оголошено його апеляцію в повному обсязі й не надано можливість дати пояснення з приводу апеляції, є безпідставними. Згідно з ч. 2 ст. 362 КПК України в судовому засіданні апеляційного суду викладаються не повні тексти, а основні доводи апеляцій, які й були викладені судом відповідно до протоколу судового засідання (т. 3, а. с. 539). При цьому представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 давав пояснення з приводу поданої апеляції, під час судового слідства брав активну участь у допиті засудженого й дослідженні матеріалів справи та виступав у судових дебатах, чим повністю реалізував свої процесуальні права, передбачені ст. 362 КПК України (т. 3, а. с. 536-549).

Дії ОСОБА_9, які виразилися в порушенні особою, що керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть однієї особи й кільком особам тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Доводи касаційних скарг захисника, потерпілого та представників потерпілих щодо необґрунтованої суворості призначеного ОСОБА_9 покарання заслуговують на увагу.Призначаючи засудженому покарання, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості злочину, вчиненого у стані, викликаному вживанням одурманюючих речовин, його наслідки й дані про особу ОСОБА_9, вказані у вироку.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_9 притягується до кримінальної відповідальності вперше за злочин, вчинений з необережності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, 2004 року народження, щиро розкаявся, завдану шкоду повністю відшкодовано, у зв'язку з чим потерпілі не мали до засудженого претензій та просили не призначати йому суворого покарання, що було враховано при вирішенні даного питання місцевим судом.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити ОСОБА_9 основне покарання в виді позбавлення волі до строку, призначеного вироком місцевого суду.

Враховуючи обставини злочину, тяжкість наслідків, а також те, що ОСОБА_9 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, в тому числі керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_9 без відбування покарання неможливе, й підстав для застосування ст. 75 КК України не знаходить.

Доводи касаційних скарг і матеріали справи не містять вказівки на порушення кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування вироку, а також для винесення окремої ухвали. Керуючись статтями 394- 396, 398 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів

Касаційні скарги законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Луганської області від 12 лютого 2013 року щодо ОСОБА_9 змінити.

Призначене ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання пом'якшити до 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.

В решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.