Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,за участю прокуроразасудженого Таргонія О.В., ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 червня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 29 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 вересня 2011 року,-

Вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 29 березня 2011 року

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 28 липня 2010 року, близько 19:00 год., заздалегідь приготувавшись до скоєння злочину, одягнувши темний спортивний костюм, на руки - матерчаті рукавички, на обличчя - в'язану маску з прорізами для очей, з метою заволодіння майном, незаконно проник у житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, де скоїв разбійний напад на ОСОБА_6, який є особою похилого віку. ОСОБА_5, діючи умисно та протиправно, застосовуючи насильство, завдав один удар кулаком своєї руки в область голови і один удар коліном в область грудної клітини потерпілого, заподіявши ОСОБА_6 гострий фізичний біль, а ОСОБА_6, захищаючись, подряпав обличчя ОСОБА_5, після чого заздалегідь заготовленим і принесеним з собою шнурком для взуття зв'язав руки потерпілого, прив'язав потерпілого ОСОБА_6 до стільця виявленим на місці злочину простирадлом.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 підійшов до знерухомленого тіла потерпілого ОСОБА_6 і завдав останньому не менше трьох ударів в область голови і тулуба, заподіявши потерпілому в сукупності легкі тілесні ушкодження, вимагаючи повідомити, де в будинку зберігаються гроші, на що потерпілий відповів відмовою. ОСОБА_5, не відмовляючись від своїх злочинних намірів, взяв ніж, виявлений на місці злочину, і, погрожуючи вбивством, тобто застосуванням насильства, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, дізнався від потерпілого про місце зберігання грошей. Доводячи свій злочинний умисел до кінця, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_5 відкрито викрав грошові кошти в сумі 4000 грн., заподіявши потерпілому матеріальні збитки на вказану суму, після чого з місця злочину з викраденим зник.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та необ'єктивність судового розгляду. Зазначає, що в ході досудового та судового розгляду справи не здобуто переконливих доказів про його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Зазначає про суперечливість показань свідків та потерпілого. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав касаційну скаргу; прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою.

Крім того, згідно зі ст. 377 КПК України (1960р.) в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені докладні мотиви постановленого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані та жоден з них не повинен залишатися без відповіді. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які її визнано необґрунтованою.

Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_5 не дотримався цих вимог і положень закону.

Так, в поданих захисником та засудженим апеляціях ставилось питання про те, що в основу вироку покладені суперечливі показання потерпілого, які, крім іншого, невірно викладені у судовому рішенні. Зазначалось і про те, що показання свідка ОСОБА_7 є суперечливими; суд першої інстанції не перевірив показання свідка ОСОБА_8 про проведення з ним слідчих дій, процесуальні документи щодо яких у справі відсутні. Стверджували захисник і засуджений в апеляціях також про те, що наявні протиріччя у показаннях потерпілого і свідків щодо одягу особи, яка вчинила напад, в тому числі свідок ОСОБА_9 вказував, що бачив хлопця у робочому одязі, що суперечить показанням інших свідків.

Проте, як убачається з ухвали, апеляційний суд при розгляді справи суті зазначених доводів не навів, ретельно їх не перевірив і не проаналізував, переконливої відповіді на них не дав, а лише обмежився наведенням в ухвалі доказів, на які послався суд першої інстанції у вироку.

За таких обставин касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого слід ретельно перевірити доводи апеляцій та касаційної скарги, надавши на них мотивовану відповідь, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.