Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,за участю прокурора Таргонія О.В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 червня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2012 року,-

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2012 року

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимості не має,

- засуджено за ч.1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 у невстановлений слідством час, з невстановленого слідством джерела придбав спортивну шпагу, яку почав зберігати за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1. Так, ОСОБА_5, у невстановлений слідством час, знаходячись за місцем свого проживання, реалізуючи свій злочинний умисел на виготовлення зі спортивної шпаги холодної зброї, без передбаченого законом дозволу, саморобним способом замінив гарду та рукоятку, а також заточив кінець леза клинка зазначеної шпаги і таким способом виготовив холодну зброю - перероблену спортивну шпагу, після чого залишив її зберігати у себе за місцем проживання до 00:20 год. 15 травня 2011 року, яку в цей час працівниками міліції було у нього виявлено та вилучено.

Крім того, 14 травня 2011 року, в період часу з 17:11 год. до 20:10 год., ОСОБА_5 знаходився за місцем свого проживання, вказаним вище, де вживав спиртні напої зі своїм другом ОСОБА_6 В ході спільного вживання спиртних напоїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стали у гральній формі фехтувати один з одним. При цьому ОСОБА_6 фехтував спортивною рапірою, що належить ОСОБА_5, а ОСОБА_5 фехтував переробленою ним же спортивною шпагою. У кімнаті вищезазначеної квартири, відбиваючи удари рапіри, які наносив ОСОБА_6, ОСОБА_5, будучи у стані алкогольного сп'яніння, діючи необережно, проявляючи злочинну необережність, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, які повинен був і міг передбачити, тримаючи в своїй руці спортивну шпагу, яку було перероблено, спричинив з необережності один удар зазначеною шпагою, який прийшовся в область середньої третини зліва грудної клітини ОСОБА_6

В результаті злочинної необережності ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор посилається на необґрунтовану перекваліфікацію дій засудженого з ч. 1 ст. 115 КК України (як його дії були кваліфіковані органом досудового слідства) на ч. 1 ст. 119 КК України. При цьому вказує, що не була дана належна оцінка доказам в зв'язку з тим, що засуджений не зміг пояснити обставини вчиненого, а показання ОСОБА_5 були, на думку прокурора, спростовані висновками судово-медичної експертизи. Зазначає про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав касаційну скаргу; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК України в касаційній скарзі не оспорюється.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судами доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що вина ОСОБА_5 підтверджується показаннями самого засудженого, а також показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка підтвердила факт дружніх стосунків між засудженим та потерпілим; показаннями свідків, даними протоколу огляду місця події; даними протоколу очної ставки, в ході якої ОСОБА_5 підтвердив факт неумисного нанесення удару шпагою в область грудної клітини ОСОБА_6; протоколом відтворення обстановки та обставин події щодо характеру та локалізації нанесеного потерпілому удару; висновками судово-медичної експертизи про спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, які заходяться в причинному зв'язку зі смертю потерпілого, тобто доказами, які логічно узгоджуються між собою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 119 КК України та відхиляє доводи прокурора про необхідність кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України. Так, факт дружніх стосунків та конкретні обставини справи виключають будь-який вид умислу дій ОСОБА_5 на заподіяння смерті потерпілому, а характеризуються злочинною недбалістю (ч. 3 ст. 25 КК України), що є ознакою суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 р.). Висновки апеляційного суду щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 в зв'язку з поданням апеляції прокурором належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, цих вимог дотримався, врахувавши дані про його особу, обставини вчинення злочину, призначивши покарання в межах санкції статті.

Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_5 покарання суд не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , дотримався принципу індивідуалізації покарання, призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, судом касаційної інстанції не виявлено.

За таких підстав касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, - залишити без задоволення.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5 - залишити без зміни.