5-1679км13 Про умисне вбивство двох осіб, скоєне на грунті зради та помсти - 13.06.2013 Прийняття

головуючого Пойди М.Ф., суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,за участю прокуроразасудженого захисника Чорної І.С., ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 червня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 19 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 23 березня 2012 року,-

Вироком Краснолуцького міського суду Луганської області від 19 грудня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимості не має,

- засуджено за п.п. 1, 4 ч.2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 20 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаючи про те, що в квартирі у ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться його співмешканка ОСОБА_8, маючи умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті своїй співмешканці ОСОБА_8, взяв із собою сумку зі слюсарними інструментами, в якій, крім слюсарних інструментів, знаходився молоток, після чого пішов за місцем проживання ОСОБА_7 Двері квартири йому відкрила ОСОБА_8, після чого вона пройшла в зал і лягла на диван, де спав ОСОБА_9

ОСОБА_5, пройшовши в зал квартири, побачив, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 лежать удвох на дивані. ОСОБА_5, вирішивши, що його підозри у зраді ОСОБА_8 знайшли своє підтвердження, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, вирішив позбавити життя як ОСОБА_8, так і ОСОБА_9, після чого дістав з сумки молоток, і, висловлюючи погрози вбивством на адресу ОСОБА_8 і ОСОБА_9, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_9 і ОСОБА_8, почав наносити потерпілим удари молотком. Потерпілі просили ОСОБА_5 припинити свої дії, проте він, діючи з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що потерпілим, які перебували у свідомості, будуть заподіяні особливі фізичні страждання, продовжував їх побиття, завдаючи їм множинні удари молотком в область голови, тулуба, кінцівок на протязі близько 30 хв. Всього ОСОБА_9 було нанесено молотком не менше 8 ударів по голові, не менше 2 ударів по обличчю, не менше 15-18 ударів по грудній клітці та іншим частинам тіла, а ОСОБА_8 - не менше 6 ударів по голові, не менше 3 ударів по обличчю, 15-18 ударів по грудній клітці, а також по черевній стінці, кінцівкам, іншим частинам тіла. Після того, як потерпілі перестали подавати ознаки життя, ОСОБА_5, бажаючи принизити їх честь і гідність, діючи з особливою жорстокістю, вирішив у ході здійснення вбивства вчинити наругу над потерпілими. Усвідомлюючи, що його діями ОСОБА_8 і ОСОБА_9 будуть заподіяні особливі психічні та моральні страждання, ОСОБА_5 порвав на них труси в присутності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та зник з місця скоєння злочину. Потерпілі в результаті завданих їм тілесних ушкоджень померли.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений посилається на неправильність застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та необ'єктивність судового розгляду. При цьому вказує, що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України. Стверджує, що його дії були викликані протиправною поведінкою потерпілих, в зв'язку з чим вважає, що злочин вчинено в стані афекту. Зазначає про порушення презумпції невинуватості та порушення права на захист. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу; прокурора, який просив справу направити на новий апеляційний розгляд; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР) говорить, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Як визначив Європейський суд з прав людини у справі "Мефта та інші проти Франції" (п. 40 рішення від 26 липня 2002 року), у справі "ФамХоанг проти Франції" (п. 39 рішення від 25 вересня 1992 року) та у справі "Максименко проти України" (п. 32 рішення від 20 грудня 2011 року), гарантії забезпечення права на захист не припиняють своєї дії після закінчення провадження у суді першої інстанції. Забезпечення обвинуваченому у вчиненні злочину юридичної допомоги є однією з гарантій, що здійснюється й у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Згідно з практикою Суду інтереси правосуддя в принципі вимагають забезпечення представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення свободи.

Наведені положення Конвенції та практика Європейського суду, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477- IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються при розгляді справ як джерело права, не були враховані судом апеляційної інстанції.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п.п.1,4 ч.2 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Незважаючи на очевидність серйозного становища ОСОБА_5, апеляційний суд розглянув справу за відсутності захисника та засудженого, не звернув увагу на неможливість здійснювати апеляційне провадження без їх участі, ухваливши рішення з недотриманням принципів правосуддя внаслідок порушення права ОСОБА_5 на захист.

Таким чином, суд апеляційної інстанції розглянув справу щодо ОСОБА_5 з порушенням права засудженого на об'єктивний і неупереджений її перегляд у порядку апеляційного провадження.

Недотримання зазначених вимог закону є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке відповідно до ст. 370 п. 3 ч. 2, ч.1, ст. 398 п.1 ч.1 КПК України (1960 р.) тягне за собою скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого слід ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей, за необхідності шляхом проведення судового слідства, перевірити доводи апеляції та касаційної скарги та прийняти законне й обґрунтоване рішення.