Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів: Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,за участю прокурора Підвербної Г.Я., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 червня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 11 січня 2013 року.

Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 15 жовтня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше судиму: 7 травня 2007 року Лисичанським міським судом за ч.3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнену 3 грудня 2009 року згідно постанови Свердловського міського суду від 25 листопада 2009 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 27 днів,-

засуджено за ст. 395 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в дохід держави в сумі 510 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_5 визнано винною у злочині, вчиненому за наступних обставин :

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 9 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 було встановлено адміністративний нагляд на строк 12 місяців, у зв'язку із чим їй було встановлено обмеження: з'являтись за місцем свого проживання в м. Лисичанськ на реєстрацію до МВМ Лисичанського МВ УМВС України в Луганскій області ; заборона виїжджати межі м. Новодружеськ в приватних справах без дозволу Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області; заборона виходити з квартири АДРЕСА_1 з 22 год. по 4 год. наступного дня (крім випадків виходу на роботу). В цей же день її було ознайомлено з даною постановою та роз'яснено правила адміністративного нагляду.

ОСОБА_5, маючи умисел на порушення правил адміністративного нагляду, порушила ряд установлених судом правил, зокрема: 1 квітня 2010 року скоїла дрібне хуліганство, внаслідок чого її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КупАП; 2 квітня 2010 року не з'явилась на реєстрацію в Лисичанський МВ ГУМВС України, внаслідок чого щодо неї було складено адміністративний протокол за ст. 187 КупАП; 10 жовтня 2010 року самовільно залишила місце проживання - АДРЕСА_2 та виїхала м. Красний Луч, де проживала до 16 лютого 2012 року.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 11 січня 2013 року вирок місцевого змінено. Постановлено звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з наявного в матеріалах справи вироку, суд першої інстанції визнавши доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України, призначив їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу. Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дала належну оцінку тим обставинам, що санкція статті 395 КК України передбачає покарання лише у виді арешту, який не може бути застосований до ОСОБА_5 у зв'язку із наявністю в неї дитини віком до 7 років. Також суд не вправі перейти до більш м'якого покарання у випадках, якщо санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено таке покарання, яке з урахуванням її віку чи стану здоров'я не може бути застосовано. При цьому, приймаючи рішення про зміну вироку та звільнення засудженої від покарання на підставі ст. 7 КПК України внаслідок зміни обстановки колегія суддів не звернула належної уваги на ті обставини, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_5 покарання не тільки за ст. 395 КК України, а й на підставі ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків. Разом із тим можливість звільнення особи від невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком зазначеною нормою закону не передбачена.

Таким чином, доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, є обгрутованими.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи, колегії суддів необхідно перевірити доводи, викладені в апеляції та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 11 січня 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.