Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Кульбаби В.М., Швеця В.А.,за участю прокуроразасудженого Деруна А.І. ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 червня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 09 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року,-

Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 09 грудня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше судимого вироком Харківського районного суду Харківської обл. від 04.04.2006 року за ч.1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,

- засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років;

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2006 року і остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.

Згідно з вироком суду, в червні 2005 року на сміттєзвалищі у с. Хролі Харківського р-ну Харківської обл., ОСОБА_5, знайшов і тим самим незаконно придбав 37 спортивно-мисливських гвинтівочних патронів 22 LR виробництва СРСР, калібру 5,6 мм, призначених для стрільби з нарізної мисливської та спортивної зброї того ж калібру з патронником під зазначений патрон, після чого, не маючи відповідного дозволу, переніс їх до себе додому в квартиру АДРЕСА_1, де незаконно зберігав, після чого 12 вересня 2006 року біля магазину "Гастрономчик" по вул. Пушкінській в с. Липці Харківського р-ну Харківської обл. був затриманий працівниками міліції, які вилучили у нього ці бойові припаси.

Крім того, ОСОБА_5 19 січня 2010 року з метою крадіжки чужого

майна шляхом пошкодження віконного скла, проник в приміщення магазину ФОП ОСОБА_6 по АДРЕСА_2, звідки викрав продукти харчування та грошові кошти на загальну суму 321 грн. 28 коп.

Крім того, 08 серпня 2010 року ОСОБА_5, будучи в стані

алкогольного сп'яніння, поблизу будинку № 14 на вул. Щигрівська у м. Харкові, в ході сварки з ОСОБА_7, з метою заподіяння йому тілесних ушкоджень, в момент коли ОСОБА_7 був звернений до нього спиною, умисно наніс йому удар ножем, заподіявши проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з боку спини, з пошкодженням лівої легені, тобто заподіяв тяжке тілесне ушкодження, яке ускладнилося посттравматичної пневмонією і легенево-серцевою недостатністю, що 13 серпня 2010 року спричинило смерть потерпілого.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, незаконність його засудження за ч.1 ст. 263 КК України. Зазначає про застосування до нього недозволених методів органами досудового слідства. Зазначає про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, та його особі внаслідок суворості. Зазначає про порушення права на захист в зв'язку з пасивною роллю захисника. Просить судові рішення змінити, пом'якшити покарання за ч.2 ст. 121 КК України, а кримінальну справу за ч.1 ст. 263 КК України закрити в зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу; прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 за ч.2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оскаржується.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судами доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів.

Так, винуватісь ОСОБА_5 у вказаному вище злочині підтверджується стабільними показаннями в ході досудового слідства самого засудженого; даними рапорту ДІМ Липецького РВ ГУ МВС України в Харківській області та протоколу огляду, виявлення і вилучення бойових припасів, показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, висновком судово-балістичної експертизи № 309 від 24 вересня 2006 року про належність патронів до категорії бойових припасів, тобто доказами, які логічно узгоджуються між собою.

Крім того, відповідно до ст. ст. 367, 398 КПК України (1960 р.) вирішення питань, зазначених у касаційній скарзі щодо відповідності висновків, які викладені у постановлених по справі судових рішеннях, фактичним обставинам справи, а також неповноти та однобічності досудового та судового слідства до повноважень касаційного суду не віднесено, а є компетенцією апеляційного суду.

Враховуючи викладене вище, доводи касаційної скарги про необхідність закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК України в ході касаційного розгляду свого підтвердження не знайшли.

Посилання засудженого на порушення права на захист в зв'язку з пасивною роллю захисника не може бути визнане істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону на підставі ст. 370 КПК України (1960р.), оскільки з матеріалів справи вбачається, що захисник брав участь в справі під час досудового слідства та в розгляді справи судом першої інстанції, однак якість таких послуг не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Так само не є слушними доводи касаційної скарги засудженого про застосування до нього недозволених методів, що перевірялось судами попередніх інстанцій.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, цих вимог дотримався, врахувавши дані про його особу, обставини вчинення злочинів, призначивши покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 121 ч. 2 КК України - 9 років, яка є найбільш суворою серед сукупності вчинених злочинів, та з урахуванням ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання за попереднім вироком, остаточно визначив 9 років 6 місяців позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_5 покарання суд не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , дотримався принципу індивідуалізації покарання, призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

За таких обставин судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 09 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 - залишити без зміни.