Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Кульбаби В.М., Швеця В.А.,за участю прокурора Волошиної Т.Г. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 червня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 09 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року,-

Вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 09 серпня 2012 року

ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Великобілозірського районного суду Запорізької обл від 04.03.2010 р. за ч.1 ст. 122 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

- засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Великобілозірського районного суду Запорізької обл від 04 березня 2010 року та остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 28.09.2011 року, приблизно о 15 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою, через відчинені вхідні двері, проникли в квартиру АДРЕСА_1, де з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_8, що виразилося в ударах в область живота, тулуба, придушили волю потерпілого до опору.

Далі ОСОБА_6 став шукати у квартирі цінності, а ОСОБА_7 завдав кілька ударів ОСОБА_8 руками в область тулуба, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження. Потім, потерпілий вийшов з ОСОБА_7 з квартири, на сходовий майданчик, звідки потерпілий втік.

Повернувшись до квартири, засуджені заволоділи майном ОСОБА_8 на загальну суму 1347 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, неправильність кваліфікації дій ОСОБА_6 Стверджує про тайне викрадення майна, в зв'язку з чим вважає, що наявний склад менш тяжкого злочину. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винність ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судами доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів.

Так, винуватісь ОСОБА_6 у вказаному вище злочині підтверджується явкою з повинною самого засудженого; стабільними показаннями потерпілого ОСОБА_8, показаннями свідків, даними протоколів огляду місця події, особистого огляду ОСОБА_6, пред'явлення особи для впізнання, очних ставок, відтворення обстановки та обставин події; висновками судово-дактилоскопічної та судово-медичної експертиз про спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень, тобто доказами, які логічно узгоджуються між собою.

Крім того, відповідно до ст. ст. 367, 398 КПК України (1960 р.) вирішення питань, зазначених у касаційній скарзі щодо відповідності висновків, які викладені у постановлених по справі судових рішеннях, фактичним обставинам справи, а також неповноти та однобічності досудового та судового слідства до повноважень касаційного суду не віднесено, а є компетенцією апеляційного суду.

Твердження захисника в касаційній скарзі про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_6 на менш тяжкий злочин свого підтвердження в ході касаційного розгляду не знайшли.

Наявність кваліфікуючої ознаки, яка не заперечується і самим засудженим (застосування до потерпілого насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи), виключає можливість перекваліфікації дій ОСОБА_6 на ст. 185 КК України, оскільки об'єктивна сторона цього злочину такої ознаки не містить. За таких обставин факт таємного викрадення майна за відсутності потерпілого ОСОБА_8, який втік від засуджених на сходах під'їзду, також не може впливати на кваліфікацію дій ОСОБА_6

Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

За таких обставин судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 09 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни.