Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів : Суржка А.В., Кравченка С.І.,

прокурора Голюги В.В.,

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав учать при розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2012 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та засуджено на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 2097 грн. 08 коп. судових витрат.

Питання щодо речових доказів вирішено на підставі ст. 81 КПК України 1960 року.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у злочині, вчиненому за наступних обставин.

5 січня 2012 року, приблизно о 23 год. 50 хв., ОСОБА_3 знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, спільно зі своїми знайомими ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вживали спиртні напої. Через деякий час між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, раптово виникли неприязні стосунки, причиною яких стало образливе висловлення ОСОБА_1 в адресу ОСОБА_3. У відповідь ОСОБА_3 взяв зі столу ножа та умисно наніс їм один удар ОСОБА_1 в область шиї, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_3, які органами досудового слідства кваліфікувались за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК були перекваліфіковані на ч.1 ст. 121 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2012 року щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону. Вказує на те, що судом було необґрунтовано перекваліфіковано дії ОСОБА_3 з ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК на ч.1 ст. 121 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу подану прокурором, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого, засудженого та захисника, які також просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з положень ст. ст. 15, 115 КК України замах на вбивство може бути скоєний лише з прямим умислом, коли винна особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання, але такі наслідки не настали по незалежним від її волі обставинам.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_3 заперечував наявність у нього умислу на вбивство ОСОБА_1.

Перевіряючи ці доводи підсудного суд прийняв до уваги те, що до початку конфлікту між підсудним та потерпілим були дружні стосунки. Тяжкої образи, яка б давала підстави для помсти у виді спричинення смерті, ОСОБА_1 ОСОБА_3 не спричиняв. Після нанесення одного удару ножем ОСОБА_3, усвідомлюючи те, що він не позбавив життя потерпілого не продовжив свої дії, хоча мав для цього всі можливості.

Тому, оцінивши вказані обставини у їх сукупності, суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність доказів, які доводять наявність в нього умислу на вбивство. Відповідно рішення суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України є правильним.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України. Зокрема судом було враховано те, що ОСОБА_3 визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, позитивно характеризується, є потерпілим від аварії на ЧАЄС. При цьому суд також належним чином врахував віктимну поведінку потерпілого ОСОБА_1 на час вчинення злочину, а також його позицію, висловлену в судовому засіданні, згідно з якою він орієнтував суд на призначення підсудному покарання без ізоляції від суспільства.

За таких обставин колегія суддів вважає, судове рішення законним та обгрунтованим і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року. п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, - без задоволення.