Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С., суддів: за участю прокурора Суржка А.В., Кравченка С.І., Деруна А.І., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 червня 2012 року.

Вироком Диканського районного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, засуджено:

за ч.1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі.

По обвинуваченню за ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_5 виправданий за недоведеністю вини.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 31636 грн. 69 коп. матеріальної шкоди, 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 5 000 грн. на відшкодування витрат по оплаті допомоги адвоката, а всього - 136636 грн. 69 коп.

Заявлений по справі цивільний позов потерпілим ОСОБА_7 задоволений частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 100 000 грн. моральної шкоди.

Майно, що належить ОСОБА_5 постановлено обернути для відшкодування завданої злочином шкоди на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в межах задоволених судом вимог.

Вирішено питання щодо речових доказів на підставі ст. 81 КПК України 1960 року.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що він 8 травня 2010 року приблизно о 5 годині 35 хвилин в АДРЕСА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на грунті помсти, яку він вирішив здійснити у зв'язку з наявністю тривалих неприязних стосунків, діючи з прямим умислом направленим на вбивство ОСОБА_8, взявши з собою мисливську рушницю марки "ТОЗ 66 12 К", під'їхав на автомобілі до домогосподарства ОСОБА_8, розташованого по АДРЕСА_1 Зупинивши автомобіль неподалік господарства ОСОБА_8 та дочекавшись, коли той проходив по вулиці, ОСОБА_5 вийшов з автомобіля та запропонував йому примиритись. У відповідь ОСОБА_8 облаяв ОСОБА_5 брутальною лайкою та пригрозив. Після цього ОСОБА_5 взяв із салону автомобіля мисливську рушницю та здійснив з неї два прицільні постріли по ОСОБА_8, після чого повернувся до автомобіля, перезарядив рушницю і підійшовши до ОСОБА_8, який в цей час лежав поранений на узбіччі, провів по ньому ще два прицільні постріли.

В результаті вказаних дій, вчининих ОСОБА_5, ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть та легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 червня 2012 року вирок суду першої інстанції змінено, виключено з резолютивної частини вироку рішення суду про обернення майна ОСОБА_5 на користь потерпілих. В решті судове рішення залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення змінити, посилаючись на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого злочину та неправильне застосування матеріального права при вирішенні цивільного позову.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання суд належним чином врахував особу винного, зокрема те, що він сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому. При цьому суд також належним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, наявність обставини, яка обтяжує покарання такої, як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння і призначив ОСОБА_5 покарання, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання щодо цивільних позовів суд першої інстанції також врахував обставини справи, докази щодо розміру відшкодування спричиненої ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди, і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення цивільних позовів потерпілих у зазначених у вироку розмірах.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дала відповіді на всі доводи апеляції, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлені по справі судові рішення є законними та обґрунтованими і підстав для задоволення касаційної скарги та застосування ст. 69 КК України і пом'якшення призначеного йому покарання не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Вирок Диканського районного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 червня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого, - без задоволення.