Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,за участю прокурора Опанасюка О.В., розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 16 квітня 2013 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 липня 2012 року,

ОСОБА_5 звернувся до прокуратури із заявою про неправомірні дії слідчого з особливо важливих справ прокуратури м. Єнакієвого ОСОБА_10, який проводив слідство у кримінальній справі щодо ОСОБА_5, посилаючись на застосування слідчим недозволених методів слідства, зокрема психологічного тиску по відношенню до нього та захисника ОСОБА_7, погроз притягнення до кримінальної відповідальності, що призвело до погіршення стану здоров'я захисника ОСОБА_7, якій було викликано швидку медичну допомогу.

Постановою прокурора від 10 січня 2012 року в порушенні кримінальної справи стосовно слідчого з особливо важливих справ прокуратури м. Єнакієвого ОСОБА_10 за статтями 127, 365, 373, 397, 398 КК України відмовлено у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаних злочинів.

Цю постанову оскаржив ОСОБА_5 до суду в порядку ст. 236-1 КПК України 1960 року.

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 травня 2012 року скаргу ОСОБА_5 на постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушив питання про скасування зазначених судових рішень. Указує на помилковість висновків суду про відсутність підстав для порушення кримінальної справи. Вважає, що у діях ОСОБА_10 наявні ознаки злочинів, передбачених статтями 127, 365, 373, 397, 398 КК України. Також вказує на невмотивованість постанови місцевого суду, яку, крім іншого, винесено незаконним складом суду, оскільки суддя Переверзєва Л.І. раніше брала участь у розгляді його скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Апеляційний суд належним чином не перевірив усіх доводів апеляційної скарги і не дав на них обґрунтованих відповідей, чим порушив вимоги ст. 377 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження за скаргою та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Твердження ОСОБА_5 у касаційній скарзі про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильних висновків про відсутність підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_10 є безпідставними і не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно зі ст. 236-2 КПК України суддя, розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, повинен перевірити, чи було виконано вимог ст. 99 цього Кодексу, тобто чи дійсно були відсутні підстави для порушення кримінальної справи.

Зі змісту оскаржуваної постанови місцевого суду вбачається, що суд з дотриманням вимог закону розглянув скаргу ОСОБА_5 і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_10

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України такими підставами є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 як працівник прокуратури брав участь у розслідуванні кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 362 КК України. При цьому ОСОБА_5 подав скаргу на дії слідчого щодо застосування недозволених методів слідства.

Як правильно встановив суд за результатами перевірки скарги ОСОБА_5, матеріали справи не містять, а скаржник суду не надав достатніх даних, які б указували на наявність у діях слідчого ОСОБА_10 ознак злочинів, передбачених статтями 127, 365, 373, 397, 398 КК України. Доводи ОСОБА_5 та його захисника щодо наявності у діях слідчого ознак складу злочинів були повно та всебічно перевірені судом і не знайшли свого підтвердження, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_5

Таким чином, дослідивши зазначені у ст. 236-2 КПК України обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність у матеріалах справи достатніх даних, які б указували на наявність у діях ОСОБА_10 ознак злочинів, передбачених статтями 127, 365, 373, 397, 398 КК України.

Апеляційний суд, перевіривши доводи ОСОБА_5, викладені в апеляційній скарзі, зокрема й ті, на які він послався у своїй касації, обґрунтовано не погодився з ними і прийняв рішення, яке відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Доводи скаржника про порушення судом кримінально-процесуального закону у зв'язку з недопустимістю повторної участі у розгляді справи судді Переверзєвої Л.І. є безпідставними. Виходячи зі змісту ст. 55 КПК України 1960 року суддя, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не може брати у розгляді цієї справи в апеляційному чи касаційному порядку, а так само брати участь у новому розгляді справи в суді першої інстанції в разі скасування вироку або ухвали про закриття справи, постановлених за його участю. Таким чином, повторної участі судді у розгляді справи за скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи процесуальним законом не заборонено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 липня 2012 року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.