5-1715к13 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне у стані алкогольного сп'яніння на ґрунті особистих неприязних стосунків - 16.04.2013 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 16 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2012 року.

Вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю три роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно 1 987,25 грн та 2 230,52 грн, окрім того, втраченого заробітку - 2 230 грн.

Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 81 КПК 1960 року.

Як установив суд, ОСОБА_2 12 листопада 2010 року близько 2-ї год. у стані алкогольного сп'яніння поблизу магазину ПП "ОСОБА_4" по АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків завдав ОСОБА_3 численних ударів руками й ногами по голові та тулубу, в результаті чого заподіяв йому легких тілесних ушкоджень: саден поперекової ділянки та гомілки, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, гематом в області голови, крововиливів обох очей, а також тяжких тілесних ушкоджень у вигляді закритої травми живота з гематомою в ділянці головки підшлункової залози, крововиливу у печінково-дванадцятиперсну зв'язку, з відривом дванадцятиперсної кишки, що супроводжувалося внутрішньочеревною кровотечею 2-3 ступеня, травматичним шоком, ускладнених гнійним перитонітом.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 9 лютого 2012 року цей вирок було змінено в частині вирішення цивільного позову, постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_3 30 000 грн моральної шкоди. Урешті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2012 року зазначене рішення апеляційного суду за касаційною скаргою прокурора скасовано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року через м'якість призначеного із застосуванням ст. 75 КК покарання, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

За результатами нового перегляду справи за апеляціями прокурора та потерпілого, задоволених частково, апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначення засудженому покарання і постановив свій вирок від 12 грудня 2012 року. Цим вироком ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк п'ять років. Також суд апеляційної інстанції змінив вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову і постановив стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_3 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на надмірну суворість призначеного йому покарання, яке належить відбувати реально, ставить питання про зміну вироку апеляційного суду. Вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 65 КК не врахував повною мірою позитивних даних про особу засудженого та ряду пом'якшуючих покарання обставин, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства. Тому просить застосувати до нього ст. 75 КК, на підставі якої звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання касаційної скарги, пояснення прокурора, який заперечив обґрунтованість касаційних вимог і просив вирок апеляційного суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновки суду щодо події злочину, доведеності винуватості ОСОБА_2 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 121 КК, правильність вирішення судом апеляційної інстанції цивільного позову у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів у скарзі засудженого про надмірну суворість і несправедливість призначеного покарання, то їх не можна визнати прийнятними.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

У цій справі, як видно з її матеріалів, саме вказаними нормами закону керувався апеляційний суд при постановленні свого вироку та призначенні ОСОБА_2 покарання.

Так, суд апеляційної інстанції врахував, що вчинений ОСОБА_2 злочин відповідно до ст. 12 КК є тяжким. Окрім того. суд зважив на характер протиправних дій засудженого, що полягали у заподіянні ОСОБА_3 комплексу небезпечних для життя тілесних ушкоджень шляхом завдання останньому чисельних ударів, а також на їх наслідки для здоров'я потерпілого, якому було встановлено 3-ю групу інвалідності. Досліджуючи дані про особу засудженого суд з'ясував, що ОСОБА_2 схильний до правопорушень, на момент вчинення діяння суспільно корисною працею не займався, під час протиправного посягання перебував у стані алкогольного сп'яніння. Вказану обставину обґрунтовано визнано такою, що обтяжує покарання.

Виходячи з установлених у справі фактичних обставин подій, тяжкості злочину, характеру протиправних дій та наведених даних про особу засудженого, суд апеляційної інстанції дійшов умотивованого висновку про суспільну небезпечність ОСОБА_2, а відтак, про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Переконливих аргументів на спростування цього висновку суду в касаційній скарзі не міститься.

Водночас апеляційний суд з'ясував, що ОСОБА_2 працевлаштувався, має на утриманні малолітню дитину і ці дані, а також представлену стороною захисту позитивну характеристику засудженого фактично врахував при визначенні розміру покарання й саме тому призначив його у мінімальних межах санкції кримінального закону, частково задовольнивши апеляцію прокурора.

З огляду на викладене підстав вважати призначене ОСОБА_2 покарання явно несправедливим унаслідок суворості у колегії суддів немає.

Погоджуючись із висновками апеляційного суду, колегія суддів також не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, про що йдеться в касаційній скарзі.

Неправильного застосування норм матеріального права, істотного порушення кримінально-процесуального закону, які є підставами для скасування або зміни вироку апеляційного суду, у справі не встановлено.