Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 3 жовтня 2012 року.

Вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2012 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" на користь потерпілої ОСОБА_1 - 100000 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_3 - 10000 моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів на підставі ст. 81 КПК України 1960 року.

Згідно вироку суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 12 год., керуючи автомобілем марки "МАЗ 533603-221" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" рухався по вкритій ожеледицею автодорозі сполученням Берегово - Іршава. На відрізку дороги між селами Хмільник - Кам`янське, в порушення вимог п.п. 1.3.,1.4,1.5., 1.10, 12.1, 12.3 ПДР України (1306-2001-п) , ОСОБА_4 не вибрав безпечної швидкості руху, при виникненні перешкоди не вжив заходів для зупинки керованого ним транспортного засобу, вдався до виконання маневру об'їзду, але не впорався при цьому з керуванням автомобілем, виїхав на праве узбіччя дороги, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 3 жовтня 2012 вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 75 КК України та у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Іншими учасниками справи судові рішення не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілоїпідлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та кваліфікація його дій за ч.2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції всупереч цим вимогам закону, не врахував у сукупності всі обставини, які могли вплинути на його висновки щодо покарання ОСОБА_2

В апеляційній скарзі потерпіла порушувала питання про скасування вироку у зв'язку з м'якістю призначеного йому покарання посилаючись на те, ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, а підстави вважати, що він розкаявся у вчиненому відсутні.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК, в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви прийнятого рішення, а в разі залишення апеляції без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необгрунтованою.

Апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_2 не дотримався цих вимог закону, і залишивши апеляцію потерпілої без задоволення, не дав належної оцінки доводам потерпілого та не навів у своїй ухвалі достатніх підстав, через які визнав її доводи необґрунтованими.

Враховуючи, що зазначені порушення вимог закону можуть бути усунуті під час апеляційного розгляду справи, то колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен перевірити доводи апеляційної скарги потерпілої щодо відповідності призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості злочину та його особі. Якщо під час нового розгляду справи обсяг обвинувачення не зміниться, не будуть встановлені інші обставини, які можуть вплинути на висновки суду щодо покарання ОСОБА_2 то призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2012 року щодо Мучички Василя Юрійовича скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.