5-1832км13 Про необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне внаслідок необережного поводження на полюванні з особистою гладкоствольною мисливською вогнепальною рушницею - 11.04.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 квітня 2013 року кримінальну справу за спільною касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2012 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ст. 128 КК України до виправних робіт на 1 рік 6 місяців з відрахуванням щомісячно з заробітку в дохід держави 20%.

Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 206 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн - моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду 12 листопада 2011 року приблизно о 7 год. 30 хв. ОСОБА_2 під час полювання разом із ОСОБА_3 поблизу села Журбинці Козятинського району Вінницької області внаслідок необережного поводження з особистою мисливською вогнепальною зброєю - рушницею "ІЖ-43", не дотримуючись заходів безпеки під час полювання, не передбачаючи можливості поранення ОСОБА_3 й не бажаючи таких наслідків, хоча повинен був і міг переконатися в безпечності своїх дій, переслідуючи зайця, пострілом із рушниці влучив у потерпілого, чим заподіяв йому тяжке тілесне ушкодження в виді проникаючого поранення очного яблука.

У спільній касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 ставлять питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий, новий апеляційний розгляд або нове розслідування, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону і неправильне застосування кримінального закону. При цьому зазначають, що органи досудового слідства й суди не перевірили доводів захисту про відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину через неможливість передбачити наслідки своїх дій, враховуючи, що потерпілого було поранено внаслідок рикошету. Вказують, що за одне й те саме правопорушення засуджений незаконно притягнутий і до кримінальної, і до адміністративної відповідальності.

Заслухавши доповідь суді, пояснення засудженого та його захисника, які частково підтримали касаційну скаргу, просили скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд, прокурора, котрий просив залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 367- 369 КПК України доводи щодо однобічності або неповноти дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки апеляційного суду, який згідно зі ст. 366 КПК України має право на скасування вироку суду з зазначених підстав.

Доводи щодо відсутності в діях засудженого складу злочину, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені апеляційним судом, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у справі доказам. При цьому апеляційний суд дотримався вимог ст. 377 КПК України, проаналізував усі доводи, викладені в апеляції засудженого та його захисника на вирок місцевого суду, дав на них вичерпні відповіді та вказав в ухвалі достатні підстави, через які визнав апеляцію необґрунтованою.

Погоджуючись із рішенням місцевого суду, апеляційний суд зазначив, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджено послідовними показаннями засудженого, з яких убачалося, що він зробив постріл на звук шарудіння в очереті фактично навмання, чітко не бачачи мішені та взагалі не бачачи потерпілого за кущем, проте знаючи, що ОСОБА_3 знаходиться поряд (а. с. 41, 98, 192-зворот-193). Такі свідчення узгоджувалися з показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4, даними, що містяться в протоколах відтворення обстановки і обставин події за участю засудженого й потерпілого та висновках судово-медичних експертиз (18-19, 45, 52, 55, 92, 101-102, 106-112, 113-114, 192-зворот-193, 196-197).

Сукупністю зібраних у справі доказів було встановлено, що ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3 тілесне ушкодження внаслідок порушення вимог підпунктів 3.8, 3.10 пункту 3 Положення "Про правила проведення полювань, поводження із зброєю та порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин", затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17 жовтня 2011 року № 549 (z1211-11) , згідно з якими забороняється стріляти на шум, шарудіння, по невиразно видимій цілі, а стрільбу мисливець має вести з особливою обережністю і попередньо переконавшись у відсутності людей у напрямку пострілу.

Посилання засудженого і захисника у скарзі на поранення потерпілого внаслідок рикошету не підтверджене належними доказами, не відповідає матеріалам справи і встановленим судом обставинам. Водночас, вказана обставина не може ставити під сумнів правильність висновків судів про те, що засуджений як мисливець із багаторічним стажем (а. с. 7, 192-зворот) повинен був і міг передбачити наслідки пострілу при недостатній видимості й можливій наявності людей поряд та запобігти їм за умови дотримання встановлених чинним законодавством правил полювання і поводження зі зброєю.

Доводи касаційної скарги про непроведення у справі судово-балістичної експертизи як про підставу для скасування судових рішень є неспроможними, оскільки згідно зі ст. 76 КПК України проведення такої експертизи не було обов'язковим та під час досудового й судового слідства механізм пострілу ніким не оспорювався.

Посилання засудженого й захисника як на неправильне застосування кримінального закону на притягнення ОСОБА_2 за одні й ті самі дії й до кримінальної, й до адміністративної відповідальності, не ґрунтуються матеріалах справи й на вимогах закону. ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності за ст. 174 КУпАП за стрільбу з вогнепальної зброї з порушенням установленого порядку (а. с. 17). Наслідки таких дій у виді спричинення тілесних ушкоджень об'єктивною стороною адміністративного правопорушення не охоплюються. Крім цього, навіть притягнення особи за аналогічні дії до адміністративної відповідальності не перешкоджає провадженню у кримінальній справі, а навпаки, виходячи з вимог п. 8 ст. 247 КУпАП, притягнення до кримінальної відповідальності може бути підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Дії ОСОБА_2, які виразилися в необережному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, правильно кваліфіковані за ст. 128 КК України.

Вирішення судами питання про призначення покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України і в касаційній скарзі не оспорюєтья.

Доводи касаційної скарги та матеріали справи не містять вказівки на порушення вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень.

Керуючись статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.