Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України по її заявах та клопотаннях від 19.12.2011 р., від 13.01.2012 р. та від 07.05.2012 р. щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 364, 365, 366, 367, 423, 424 КК України посадових осіб Київської міської державної адміністрації, Ватутінської, Солом'янської та Печерської районних в м. Києві державних адміністрацій - ОСОБА_2, ОСОБА_3, колишнього начальника Центрального управління військової служби правопорядку по м. Києву та Київській області ОСОБА_4, військових прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року постанову районного суду залишено без зміни.

Судові рішення мотивовані тим, в діях посадових осіб Генеральної прокуратури України відсутні порушення діючого законодавства під час розгляду заяв ОСОБА_1 та вказується, що по заяви від 19.12.2011 р. та 13.01.2012 р. були розглянуті у відповідності до вимог ст. 97 КПК України 1960 року, а по заяві від 07.05.2012 р., в частині порушення кримінальної справи щодо військових прокурорів, Генеральною прокуратурою України було надано відповідь у відповідності до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , так як остання не містила об'єктивних даних, які б вказували на ознаки злочинів.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказує на допущене судами на істотне порушення норм кримінально-процесуального закону під час розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Аналіз норм розділу другого глави 8 КПК України (1001-05) 1960 року дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочин, подані відповідно до ст. 95 КПК України 1960 року, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України 1960 року та прийняти одне з передбачених даною статтею рішень.

Відповідно до ст. 97 КПК України 1960 року покладає на прокурора, слідчого, орган дізнання і суддю обов'язок прийняття заяв (повідомлень) про будь-які вчинені або підготовлені злочини, у тому числі і ті, розгляд яких не відноситься до їхньої компетенції. Після вивчення, аналізу, оцінки, а у разі необхідності і перевірки таких заяв(повідомлень) необхідно прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи або направити заяву (повідомлення) за належністю в інший правоохоронний орган.

Виходячи із положень Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) органи прокуратури діють на підставі інституційного принципу централізації та територіальності.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2012 заяви та клопотання ОСОБА_1 від 19.12.2011 року, від 13.01.2012 року та від 07.05.2012 року в частині вимог про порушення кримінальної справи були направлені до Генеральної прокуратури України для прийняття відповідного рішення. Генеральна прокуратура України діяла в межах наданих їй повноважень, 05.03.2012 року рішення суду з додатками направила до військової прокуратури Центрального регіону України, яка в свою чергу 12.03.2012 року направила рішення суду з додатками до військової прокуратури Київського гарнізону.

Військовою прокуратурою Київського гарнізону за фактами зазначеними ОСОБА_1 у повідомленнях про злочин від 19.12.2011 та 13.01.2012 року проводилась перевірка у порядку ст. 97 КПК України, за результатами якої 26.01.2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно начальника Центрального управління військової служби правопорядку по м. Києву та Київської області - військового коменданта м. Києва генерал-лейтенанта ОСОБА_4 та відносно службових осіб Київської міської державної адміністрації Ватутінської, Солом'янської та Печерської районних в м. Києві державних адміністрацій м. Києва на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.05.2012 заяву ОСОБА_1 від 07.05.2012 року щодо порушення кримінальної справи відносно військового прокурора Центрального регіону України ОСОБА_5, прокурора Київського гарнізону ОСОБА_6, помічника військового прокурора Київського гарнізону ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 366, 382, 423 КК України а також щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочинів передбачених ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 191 КК України, відносно посадових осіб Київської міської державної адміністрації ГУЖЗ КМР -ОСОБА_8, ОСОБА_9, осіб Печерської районної у м. Києві державної адміністрації - ОСОБА_10, ОСОБА_2, начальника кварт, відділу Печерського району ОСОБА_3, Ватутінської (Деснянської) Солом'янської та Печерської районних адміністрацій м. Києва за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 190,ч.5 ст. 191 КК України, було направлено до Генеральної прокуратури України для прийняття відповідного рішення. 18.05.2012 року Генеральна прокуратура України заяву ОСОБА_1 направила до військової прокуратури Центрального регіону України.

13.06.2012 року заява ОСОБА_1 військовою прокуратурою Центрального регіону України щодо порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб Київської міської державної адміністрації ГУЖЗ КМР -ОСОБА_8, ОСОБА_9, осіб Печерської районної у м. Києві державної адміністрації - ОСОБА_10, ОСОБА_2, начальника кварт, відділу Печерського району ОСОБА_3, Ватутінської (Деснянської) Солом'янської та Печерської районних адміністрацій м. Києва за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 190,ч.5 ст. 191 КК України направлено за підслідністю прокурору Печерського району м. Києва. По заяві ОСОБА_1 від 07.05.2012 року в частині порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 191 КК України помічником військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_7 - становою від 02.07.2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Що стосується заяви в частині порушення кримінальної справи відносно службових осіб військових прокуратур Київського гарнізону та Центрального регіону України, то вона також була перевірена, проте за своїм змістом вона не є заявою про вчинення злочину, а тому не підлягала вирішенню в порядку ст. 97 КПК України 1960 року.

Крім того, як вбачається з копій постанов, які були досліджені в суді апеляційної інстанції, 6.09.2012 року Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону ОСОБА_6, скасував постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. винесену 26.01.2012 року прокурором ОСОБА_7 в частині, що стосується дій начальника Центрального управління Військової служби правопорядку в м. Києві та Київської області військовим комендантом м. Києва генерал-лейтенантом ОСОБА_4. як необгрунтовану. Проте, після проведення додаткової перевірки 05.10.2012 року прокурор Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України ОСОБА_7 виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи відносно колишнього начальника Центрального управління військової служби правопорядку по м. Києву і Київській області - військового коменданта м. Києва генерата -лейтенанта ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 423, 424 КК України на підставі ст. 6 п.2 КПК України. Вказані обставини свідчать про реагування Генеральної прокуратури України по заявах ОСОБА_1, та спростовують твердження скаржниці про бездіяльність працівників прокуратури та не позбавляють ОСОБА_1 оскаржувати постанови про відмову в порушенні кримінальної справи в порядку ст. 236-2 КПК України 1960 року.

Суди першої та апеляційної інстанції в достатній мірі перевірили доводи ОСОБА_1, а порушень вимог кримінально-процесуального закону при розгляді даної скарги судами не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення є законними та обґрунтованими і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року, постановлену щодо цієї постанови, залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.