Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів Дембовського С.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Підвербної Г.Я.

розглянула в судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено:

за ст. 358 ч. 3 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік,

за ст. 366 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, на строк 2 роки.

На підставі ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи посадовою особою - директором МПП "Альфа", маючи право здійснювати юридичні дії від імені вказаного підприємства без доручення, 03 квітня 2008 року, достовірно знаючи, що в період з жовтня 2007 року по березень 2008 року на посаді директора МПП "Альфа" йому була нарахована заробітна плата на загальну суму 3 675 грн., видав довідку про свої доходи на вказаній посаді, в яку були внесені завищені відомості про його заробітну плату із зазначенням загальної суми нарахованої заробітної плати 22 200 грн. за період з жовтня 2007 року по березень 2008 року, що не відповідає дійсності, тобто склав і видав завідомо неправдивий офіційний документ, тим самим вчинив службове підроблення.

Він же приблизно у квітні 2008 року з метою отримання іпотечного кредиту в сумі 25 200 доларів США, достовірно знаючи, що в період з жовтня 2007 року по березень 2008 року на посаді директора МПП "Альфа" йому була нарахована заробітна плата у загальній сумі 3 675 грн., надав до Білогірського відділення № 68 КРУ ЗАТ "Приватбанк" довідку від 03 квітня 2008 року про доходи на посаді директора МПП "Альфа", в яку внесені завищені відомості про його заробітну плату із зазначенням загальної суми нарахованої заробітної плати 22 200 грн. за період з жовтня 2007 року по березень 2008 року, що не відповідає дійсності, тим самим ОСОБА_1 використав завідомо неправдивий офіційний документ.

Крім того, ОСОБА_1, будучи посадовою особою - директором МПП "Альфа", 24 вересня 2008 року, достовірно знаючи, що в період з березня по серпень 2008 року йому була нарахована заробітна плата на загальну суму 3 917, 47 грн., видав довідку від 24 вересня 2008 про свої доходи на вказаній посаді, в яку були внесені завищені відомості про його заробітну плату із зазначенням загальної суми заробітної плати 22 500 грн. за період з березня по серпень 2008 року, що не відповідає дійсності, тим самим вчинив службове підроблення, тобто склав і видав завідомо неправдивий офіційний документ.

Він же приблизно в кінці вересня 2008 року з метою отримання кредиту в сумі 30 000 грн., достовірно знаючи, що в період з березня по серпень 2008 року на посаді директора МПП "Альфа" йому була нарахована заробітна плата на загальну суму 3 917, 47 грн., надав до Білогірського відділення № 68 КРУ ЗАТ "Приватбанк" довідку від 24 вересня 2008 року про доходи на посаді директора МПП "Альфа", в яку були внесені завищені відомості про його заробітну плату із зазначенням загальної суми нарахованої заробітної плати 22 500 грн. за період з березня по серпень 2008 року, що не відповідає дійсності, тим самим ОСОБА_1 використав завідомо неправдивий офіційний документ.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2012 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

У касаційній скарзі адвокат просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Вказує на порушення судами обох інстанцій норм матеріального, процесуального та міжнародного публічного права. Зазначає, що досудове і судове слідство було проведено неповно та однобічно. Вважає, що розслідування провадилось особою, яка підлягала відводу, а постанова про порушення кримінальної справи за ст. 366 ч. 1 КК України винесена з порушенням ст. 112 ч. 5 КПК України 1960 року, на що суди обох інстанцій уваги не звернули, а вирок було винесено незаконним складом суду. Крім того, апеляційний суд в порушення ст. 377 КПК України 1960 року не відповів на всі доводи апеляції, в тому числі і щодо зняття інформації з каналів зв'язку в порядку ст. 187 КПК України 1960 року.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - Балема О.М. вказує на безпідставність її доводів та законність і обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про необґрунтованість доводів касаційної скарги і відсутність підстав для її задоволення та необхідність уточнення редакції статей кримінального закону, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнаний винуватим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти і однобічності судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 398 ч. 1 КПК України 1960 року предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону та врахували вимоги Європейської Конвенції з прав людини.

Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів у тій редакції кримінального закону, що діяв на момент вчинення ОСОБА_1 зазначених дій.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочинів суд обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, експерта ОСОБА_7, інші зазначені у вироку докази, яким дав належну оцінку і прийняв мотивоване рішення про винуватість ОСОБА_1 та його засудження за ст.ст. 358 ч. 3, 366 ч. 1 КК України.

Доводи адвоката щодо відводу особи, яка провадила досудове слідство, обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи, так як прокуратурою Білогірського району АР Крим згідно з вимогами КПК України (1001-05) 1960 року було розглянуте відповідне клопотання і мотивовано відмовлено у його задоволенні.

Постанова про порушення кримінальної справи за ст. 366 ч. 1 КК України щодо ОСОБА_1 слідчим СВ Білогірського РВ ГУ МВС України в АР Крим, у провадженні якого перебувала кримінальна справа щодо ОСОБА_1 за ст. 358 ч. 4 КК України, винесена у відповідності з вимогами ст. 112 ч. 5 КПК України 1960 року, згідно з якими, якщо під час розслідування інших справ будуть встановлений злочин, передбачений, ст. 366 ч. 1 КК України, пов'язаний із злочинами, про які порушено справу, він розслідується тим органом, що порушив справу.

Дотримано судом і вимоги ст.ст. 4, 5 КК України при перекваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 358 ч. 3 КК України в редакції зазначеної частини статті КК України (2341-14) від 2001 року, яка була чиною на час вчинення злочину і за якою було пред'явлено обвинувачення та визнано його винуватим. При цьому суд першої інстанції розглянув справу відповідно до вимог глав 25-28 КПК України (1001-05) 1960 року та виніс вирок відповідно до вимог ст. 334 КПК України 1960 року, вказавши обвинувачення, яке визнане судом доведеним, та вірно звільнив його від призначеного покарання на підставі ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України.

Не порушено судом і вимоги ст. 54 КПК України 1960 року, оскільки обставина того, що той же суддя розглядав цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій засуджений виступав відповідачем, не є безумовною підставою для відводу цього судді і не може викликати сумнівів у його об'єктивності і неупередженості при розгляді кримінальної справи.

Доводи касаційної скарги адвоката, які аналогічні доводам його апеляції, в тому числі і щодо порушення процесуального і матеріального законів, а також вимог міжнародного публічного права, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за апеляцією захисника та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи та не ґрунтуються на вимогах закону.

При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч.3, 366 ч.1 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка і зроблені правильні висновки. Апеляційний суд прийняв рішення, належним чином його мотивувавши, та виніс ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. Обґрунтовано відмовлено адвокату і в задоволенні його клопотання про зняття інформації з каналів зв'язку на підставі ст. 187 КПК України 1960 року, оскільки зазначеною нормою не передбачено самостійне право суду приймати таке рішення, без відповідного подання слідчого, погодженого з прокурором.

У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.

Об'єктивних даних, які б вказували на відсутність в діях ОСОБА_1 складів злочинів колегія суддів за матеріалами справи не знаходить, а істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, в тому числі і положень Європейської Конвенції з прав людини, колегією суддів за матеріалами справи не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та закриття справи не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.