5-1622км13 Про умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині за попередньою змовою групою осіб - 11.04.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - Борзикової К.В. та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - Сулейманової Д.Н. на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого 10.02.2011 року вироком Євпаторійського міського суду АР Крим за ст.ст. 185 ч.1, 185 ч.3, 187 ч.2 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,

засуджено за ст. 115 ч.2 п. 12 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків призначено шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Євпаторійського міського суду АР Крим від 10.02.2011 року у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено за ст. 115 ч.2 п. 12 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців.

Стягнено з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими і засуджено за те, що вони вчинили умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб з розподілом ролей з метою вбивства ОСОБА_6 приїхали на автомобілі "Тойота-королла" д.н.з. НОМЕР_1 на АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_6, та почали чекати на останнього, озброївшись металевими трубами і кастетом, раніше підготовленим ОСОБА_4 Дочекавшись ОСОБА_6, ОСОБА_4 завдав йому одного удару металевою трубою в область голови, від чого ОСОБА_6 упав на землю і знепритомнів. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_3 почали завдавати множинних ударів металевими трубами в область голови і тулуба ОСОБА_6, після чого затягнули його на заднє сидіння автомобіля та поїхали в напрямку озера Сасик-Сіваш, що на території Сакського району АР Крим. Оскільки ОСОБА_6 продовжував подавати ознаки життя, зупинивши автомобіль на вул. Ескадронній в м. Євпаторії, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_6 множинні удари металевим кастетом і трубою в область голови і по тулубу, після чого він перестав подавати ознаки життя і близько 24 год. 00 хв. годин помер в салоні вказаного автомобіля.

З метою приховання слідів злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перевезли труп ОСОБА_6 до зазначеного озера Сасик-Сіваш, де спільно зняли з нього одяг, ОСОБА_3 залишився на вулиці слідкувати за навколишнім оточенням, а ОСОБА_4, надівши водолазний костюм і прив'язавши знайдений на березі камінь до трупа, залишив його під водою в озері на відстані близько 7 км від автодороги Сімферополь-Євпаторія.

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя у момент спричинення, від яких останній помер.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 року вказаний вирок залишено без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених внаслідок м'якості, оскільки судом в достатній мірі не було враховано обставини вчиненого злочину, а апеляційний суд в порушення ст. 377 КПК України 1960 року не зазначив підстав, через які апеляція визнана необґрунтованою. Зазначає, що ОСОБА_4 визнав вину лише частково, шкоду завдану потерпілій не відшкодував, а ОСОБА_3 раніше судимий, в зв'язку з чим, призначення йому мінімально можливого покарання, передбаченого санкцією частини 2 статті 115 КК України є занадто м'яким.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених внаслідок м'якості, оскільки судом в достатній мірі не було враховано ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, характер та спосіб його вчинення та наслідки, які настали. Зазначає, що ОСОБА_4 визнав вину лише частково, а ОСОБА_3 не визнав своєї вини. Апеляційний суд в порушення ст. 377 КПК України 1960 року не спростував доводи прокурора щодо м'якості призначеного засудженим покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про обґрунтованість доводів касаційних скарг та наявність підстав для скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу кожного з них та роль у вчиненні злочину.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи.

Зокрема, суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 в близьких до мінімальних меж санкції частини 2 статті 115 КК України, а ОСОБА_3 - мінімальне покарання передбачене санкцією цієї ж частини зазначеної статті, в достатній мірі не врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та те, що ОСОБА_4 раніше судимий.

Крім того, засуджені вини у вчиненому злочині не визнали, не розкаялися, в матеріалах справи відсутні дані про те, що шкода завдана злочином будь-яким чином була відшкодована.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущене судом першої інстанції порушення при призначенні покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і залишив поза увагою доводи прокурора щодо м'якості призначеного їм покарання, їх ретельно не перевірив та не спростував, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував.

За таких обставин, доводи прокурора у касаційній скарзі про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особам засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 внаслідок м'якості колегія суддів вважає обґрунтованими.

Таким чином, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, та у відповідності з вимогами ст. 398 ч. 1 п.1 КПК України 1960 року є підставою для скасування такого рішення, у зв'язку з чим ухвала апеляційного суду відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, а касаційні скарги прокурорів - задоволенню частково.

При новому апеляційному розгляді необхідно врахувати наведене, справу розглянути відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а, в разі підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який кожного з них притягнуто до кримінальної відповідальності та засуджено, у тому ж обсязі обвинувачення, призначене кожному з них покарання у визначених строках слід вважати м'яким.