Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Орлової С.О., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 квітня 2013 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 4 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 2 серпня 2012 року.

27 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Волноваського району Донецької області зі скаргою, в якій просив: перевірити законність винесення суддею Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_3 постанови від 11 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного державного інспектора пожежного нагляду Волноваського РВ ГУ МНС України в Донецькій області ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності; перевірити законність притягнення його до такої відповідальності; у разі виявлення порушень прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

Листом прокуратури Волноваського району Донецької області від 27 вересня 2011 року № 82-974-10/1555-623 на скаргу ОСОБА_1 дано відповідь про відсутність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування.

Не погоджуючись з даною відповіддю, ОСОБА_1 оскаржив до суду в порядку ст. 236 КПК України бездіяльність в.о. прокурора Волноваського району Донецької області Юрченка І.В. у зв'язку з неприйняттям за його скаргою рішення, передбаченого ст. 97 КПК України, щодо судді ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 375 КК України.

Постановою судді Волноваського районного суду Донецької області від 4 липня 2012 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2012 року постанову суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і направити справу за його скаргою на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що суди неправильно визначили юридичну природу його письмового звернення до прокуратури й не перевірили викладених у скарзі доводів. Стверджує, що його звернення мало ознаки заяви про злочин і породжувало обов'язок прокурора прийняти рішення, передбачене ст. 97 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 (v019p710-11) положення ст. 97 КПК України в системному зв'язку з положеннями частини 2 статті 55 Конституції України, частини 3 статті 110, частини 5 статті 234, частини 2 статті 236 КПК України, частини 2 статті 2, пункту 2 частини 3 статті 17 КАС України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинювані або підготовлювані злочини суди повинні вирішувати у кримінальному судочинстві.

Системний аналіз норм КПК України (1001-05) дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочин, подані і прийняті відповідно до вимог ст. ст. 95, 97 КПК України, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та прийняти одне з передбачених даною статтею рішень: про порушення кримінальної справи, відмову в її порушенні або направлення заяви чи повідомлення за належністю. Зазначені заяви або повідомлення повинні містити конкретні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.

Виходячи з наведеного, при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів дізнання, досудового слідства та прокуратури під час перевірки заяв і повідомлень про злочини суд першої інстанції повинен перевірити: чи прийнята заява про злочин відповідно до вимог ст. 97 КПК України, чи містить вона дані, які вказують на ознаки злочинного діяння, чи достатньо їх для того, щоб розпочати досудове слідство, чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження у кримінальній справі, та залежно від отриманих результатів прийняти рішення про залишення скарги без задоволення або про направлення заяви про злочин до прокуратури, слідчого або органу дізнання для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Доводи ОСОБА_1 щодо наявності в суду підстав зобов'язати прокурора прийняти за його скаргою рішення, передбачене ст. 97 КПК України, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені апеляційним судом, який, розглядаючи апеляцію скаржника на постанову місцевого суду, відповідно до вимог ст. ст. 377, 382 КПК України проаналізував такі доводи, дав на них вичерпну відповідь та зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав апеляцію необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції погодився з місцевим судом, який, перевіривши зміст скарги ОСОБА_1. до прокуратури Волноваського району Донецької області, дійшов висновку про те, що вона не містила ознак заяви або повідомлення про злочин, а тому не давала підстав для проведення прокурором перевірки і прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

З такими висновками колегія суддів погоджується, а доводи ОСОБА_1 вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального і кримінального закону.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 375 КК України, полягає в постановленні суддею завідомо неправосудного рішення. Таким є незаконне і необґрунтоване рішення, в якому висновки суду завідомо суперечать встановленим обставинам справи, або завідомо неправильно застосовано норми матеріального права, або яке свідомо постановлено з грубим порушенням норм процесуального права.

Для визнання рішення неправосудним необхідно, щоб його неправосудність було підтверджено вищестоящою судовою інстанцією, оскільки судове рішення може бути скасовано виключно в порядку, передбаченому процесуальним законом. Якщо йдеться про остаточне судове рішення, то про його неправосудність можна стверджувати на підставі встановлених конкретних фактів, які могли би свідчити про особисту зацікавленість судді у прийнятті такого рішення і вплинути на його прийняття.

Як правильно встановили суди, постанова судді Волноваського районного суду Донецької області ОСОБА_3 від 14 січня 2011 року про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у встановленому процесуальним законом порядку не скасована та набрала законної сили.

У своїй скарзі до прокуратури ОСОБА_1 лише висловлював особисту незгоду з такою постановою судді та рішенням відповідача у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності (а. с. 4-6).

Скарга не містила жодних відомостей про наявність у діях судді об'єктивних ознак злочину - постановлення завідомо неправосудного рішення, або інших злочинів, передбачених Особливою Частиною КК України (2341-14) , як і прохання про притягнення судді ОСОБА_3 чи інших осіб до кримінальної відповідальності. Така скарга не давала підстав для проведення прокурором перевірки та прийняття рішення в порядку, встановленому ст. 97 КПК України.

Розгляд скарги виконуючим обов'язки прокурора Волноваського району Донецької області та відповідь на неї у формі листа ґрунтувалися на вимогах ст. 12 Закону України "Про прокуратуру".

Посилання скаржника як на істотні порушення кримінально-процесуального закону на те, що місцевий суд не перевірив його доводів щодо винесення суддею завідомо неправосудного рішення, в тому числі не допитав свідків, - є неспроможними. З'ясування таких обставин не стосувалося предмету оскарження - бездіяльності прокурора, яку скаржник вважав незаконною. Крім цього, при розгляді справ даної категорії суд не наділений повноваженнями допитувати свідків, досліджувати докази, вчиняти інші дії, які здійснюються судом при розгляді кримінальної справи по суті, а також перевіряти законність інших судових рішень.

Доводи касаційної скарги та матеріали справи не містять вказівки на порушення кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни чи скасування судових рішень.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волноваського районного суду Донецької області від 4 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 2 серпня 2012 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Волноваського району Донецької області - без зміни.