Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Орлової С.О., Кульбаби В.М.,

за участю прокурораПарусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 15 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 26 жовтня 2012 року щодо нього.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1

громадянина України, раніше судимого:

1)31 січня 2007 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на 1 рік;

2)19 червня 2007 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 190, з застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до позбавлення волі на 2 роки 6 місяців;

3)8 травня 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на 2 роки 1 місяць, звільненого 8 червня 2011 року у зв'язку з відбуттям покарання,

засуджено: за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 309 КК України - до позбавлення волі на 2 роки; за ч. 1 ст. 311 КК України - до обмеження волі на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно визначено до відбуття 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За ч. 1 ст. 313 КК України ОСОБА_1 виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Вирішено питання про судові витрати і речові докази.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду в середині квітня 2012 року ОСОБА_1., будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, в яру, розташованому в районі вулиці Червоногвардійської в м. Лисичанську Луганської області, незаконно з метою збуту виготовив, зберігав при собі та 19 квітня 2012 року в період з 15 год. 40 хв. по 16 год. 10 хв. у під'їзді будинку АДРЕСА_1 незаконно збув за 80 грн ОСОБА_2 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою в перерахунку на суху речовину 0,02 г.

7 травня 2012 року у вранішній час ОСОБА_1., будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, в яру, розташованому в районі вулиці Червоногвардійської в м. Лисичанську Луганської області, повторно незаконно виготовив та зберігав при собі з метою збуту і для власного вживання особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою в перерахунку на суху речовину 0,15 г.

З цього наркотичного засобу 0,07 г засуджений 8 травня 2012 року в період з 9 год. 5 хв. по 9 год. 35 хв. у під'їзді будинку АДРЕСА_1 повторно незаконно збув за 80 грн ОСОБА_2, а 0,08 г - незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети збуту до виявлення й вилучення працівниками міліції в ході особистого обшуку 8 травня 2012 року в період з 11 год. 35 хв. по 12 год. 20 хв. у кабінеті № 26 Лисичанського міського відділу ГУ МВС України в Луганській області.

Крім цього, ОСОБА_1. 7 травня 2012 року в денний час у районі центрального ринку в місті Сєверодонецьку Луганської області у невстановленої досудовим слідством особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, незаконно придбав з метою використання для виготовлення наркотичних засобів прекурсор - ангідрид оцтової кислоти масою 1,5 г. Придбаний прекурсор засуджений незаконно перевіз у м. Лисичанськ і зберігав при собі до виявлення й вилучення працівниками міліції в ході особистого обшуку 8 травня 2012 року в період з 11 год. 35 хв. до 12 год. 20 хв. у кабінеті № 26 Лисичанського міського відділу ГУ МВС України в Луганській області.

Органами досудового слідства ОСОБА_1. обвинувачувався також у тому, що він на початку травня 2012 року в яру, розташованому в районі будинку АДРЕСА_1, незаконно виготовив обладнання, призначене для виготовлення психотропної речовини, яке незаконно зберігав при собі до виявлення й вилучення працівниками міліції в ході особистого обшуку 8 травня 2012 року в період з 11 год. 35 хв. до 12 год. 20 хв. у кабінеті № 46 Лисичанського міського відділу ГУ МВС України в Луганській області.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. ставить питання про зміну судових рішень та пом'якшення призначеного йому покарання шляхом застосування ст. 69 КК України. При цьому посилається на те, що він вчинив злочини внаслідок збігу тяжких особистих обставин та страждає на ряд хронічних захворювань. Вказує, що суд постановив вирок без витребування з Брянківської виправної колонії Луганської області документів про стан його здоров'я, про що він заявляв письмове клопотання.

Заслухавши доповідь суді, прокурора, котрий просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Правильність встановлення судами фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 309; ч. 1 ст. 311 КК України, а також мотиви й підстави його виправдання за ч. 1 ст. 313 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.

Вирішення судами питання про призначення покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Доводи ОСОБА_1 щодо надмірної суворості призначеного покарання, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені апеляційним судом, який, розглядаючи апеляцію засудженого на вирок місцевого суду, відповідно до вимог ст. 377 КПК України дав на них вичерпні відповіді та зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав апеляцію необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції погодився з місцевим судом, який, призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, має незадовільний стан здоров'я.

Як обставини, що пом'якшують покарання, судами враховано визнання вини і щире каяття, а як обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочину.

Призначене ОСОБА_1 покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Доводи ОСОБА_1 про постановлення судом вироку без витребування документів про стан його здоров'я як про неповноту судового слідства, що призвела до призначення необґрунтовано суворого покарання, були перевірені апеляційним судом і обґрунтовано спростовані. Як убачається з протоколу судового засідання, при виконанні місцевим судом вимог ст. 317 КПК України засуджений не заперечував проти закінчення судового слідства, доповнити його не бажав і не ставив питання про витребування додаткових матеріалів (а. с. 358). Крім цього, в матеріалах справи міститься медична довідка про хронічні захворювання ОСОБА_1, на які він вказує у скарзі (а. с. 130), що суд урахував у сукупності з обставинами, які пом'якшують покарання, та призначив йому покарання, наближене до мінімального в межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України.

Посилання засудженого як на обставину, що пом'якшує покарання, на вчинення злочинів внаслідок збігу тяжких особистих обставин колегія суддів вважає безпідставними. Наркотичну залежність ОСОБА_1 не можна вважати такою обставиною, оскільки він не лише виготовляв і зберігав наркотичний засіб для власного вживання, але й незаконно збував його з корисливих мотивів. Інших тяжких обставин, які б об'єктивно зумовили вчинення злочинів, у справі не встановлено й не наводить їх у скарзі сам засуджений.

Враховуючи тяжкість злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які є чинниками поширення наркоманії та становлять підвищену небезпеку для здоров'я населення, а також те, що ОСОБА_1. раніше неодноразово судимий за злочини у сфері обігу наркотичних засобів та корисливої спрямованості і вчинив новий злочини через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі, підстав для пом'якшення призначеного йому покарання колегія суддів не знаходить.

Доводи касаційної скарги та матеріали справи не містять вказівок на порушення кримінально-процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень.

Керуючись статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 15 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 26 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.