Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 11 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 7 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2012 року.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 7 грудня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 365 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки.

Згідно ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання старшина міліції.

Стягнуто із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 28000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2012 року, в порядку ст. 365 КПК України, в резолютивній частині вироку уточнено, що ОСОБА_1 засуджений за ч. 3 ст. 365 КК України в редакції 2008 року.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він обіймаючи посаду інспектора ПС 3-го взводу БПС ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, маючи спеціальне звання - старшина міліції, порушив конституційні права потерпілого на особисту недоторканість, свободу та повагу до його гідності, дискредитував органи міліції, підірвав їх авторитет, завдавши шкоди державним інтересам за наступних обставин.

13 листопада 2008 року ОСОБА_1 разом із сержантом міліції ОСОБА_3, в складі патруля, перебували на службі по охороні громадського порядку в Октябрському районі м. Полтави.

Приблизно о 2 годині 14 листопада 2008 року під час патрулювання, у підземному переході по вул. Жовтневій в м. Полтаві, вони побачили ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які розпивали слабоалкогольні напої.

ОСОБА_1, перевіряючи останніх на стан сп'яніння, почав чіплятись до них, ображати, на що ОСОБА_2 попросив, щоб той ставився до них з повагою.

Така поведінка ОСОБА_2 обурила ОСОБА_1 і він, явно виходячи за межі наданих йому прав та службових повноважень, передбачених Законом України "Про міліцію" (565-12) , де зазначені виключні випадки застосування працівниками міліції заходів фізичного впливу, умисно вдарив ОСОБА_2 кулаком в чоло, від чого той упав на бетонну підлогу і вдарився головою, отримавши тяжкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив конституційні права потерпілого на особисту недоторканість, свободу та повагу до його гідності, дискредитував органи міліції, підірвав їх авторитет, завдавши шкоди державним інтересам.

У касаційній скарзі засуджений просить пом'якшити призначене йому покарання, застосувати ст. ст. 69, 75 КК України. Вказує, що за час тримання під вартою усвідомив вчинене, визнає свою вину, позитивно характеризується за місцем роботи, раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, має на утриманні дитину 2007 року народження та хвору матір. Також, не погоджується із рішенням суду про стягненням моральної шкоди. Зазначає, що потерпілий від позову відмовився та вказав, що матеріальних претензій не має.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України на підставі зібраних у встановленому порядку і досліджених в судовому засіданні доказів, які належно оцінені, отримали правильну юридичну оцінку. Законність цього висновку та кваліфікація дій засудженого належним чином перевірені і підтверджені судом апеляційної інстанції та у касаційному порядку ОСОБА_1 не оспорюються.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно обрано у відповідності до вимог закону, з урахуванням характеру, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу.

Призначаючи засудженому покарання, судом ураховано характер і суспільну небезпечність вчиненого злочину, його тяжкість, дані про особу винного, який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину. Суд також зазначив, що не встановив обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Крім іншого, суд також врахував думку потерпілого, який наполягав на призначенні суворого покарання.

Взявши до уваги всі зазначені обставини, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив йому покарання мінімально наближене до санкції статті обвинувачення.

Правильно, з урахуванням вимог ст. 54 КК України, судом застосоване до засудженого і додаткове покарання.

Обране ОСОБА_1 основне та додаткове покарання, колегія суддів вважає справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення та застосування статей 69, 75 КК України, як про це зазначено в касаційній скарзі, не вбачає.

Рішення суду щодо стягнення моральної шкоди з засудженого відповідає вимогам закону, характеру та обсягу моральних страждань потерпілого за наслідками завданих йому засудженим тілесних ушкоджень, тривалого лікування отриманих ним травм, узгоджується з принципом розумності та справедливості.

Як вбачається з протоколу судового засідання, при з'ясуванні питання про відшкодування витрат ОСОБА_1 на лікування потерпілого, ОСОБА_2 сказав, що не отримував коштів та не буде їх стягувати, оскільки достаньо заробляє і матеріальних претензій до підсудного не має. За таких обставин, доводи засудженого про відмову потерпілого від позову про відшкодування моральної шкоди не відповідають матеріалам справи.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України і її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

Порушень процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень колегією суддів не встановлено, а тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 7 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.