5-1756км13 Про насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом із малолітнім, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 11.04.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року.

Цим вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 3 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 30 липня 2011 року біля 23:30, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_1, достовірно знаючи, що потерпілий ОСОБА_3 є малолітньою дитиною, погрожуючи останньому застосуванням фізичного насильства, вчинив насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

У касаційній скарзі засуджений просить про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування. При цьому пославшись на фактичні обставини справи, на відмову від показань законного представника потерпілого та свідка ОСОБА_4, наголосивши на застосуванні до нього недозволених методів ведення слідства у зв'язку з чим себе обмовив у скоєні злочину, вважає свою винність у скоєнні злочину недоведеною. Крім того, стверджує, що суд не допитав свідків, які б могли підтвердити факт падіння малолітнього з мотоцикла та отримання останнім ушкоджень, що підтвердило б його невинуватість у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, пояснення представника потерпілого, яка підтримала касаційну скаргу, та засудженого, який просив задовольнити подану ним касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У касаційній скарзі засудженого порушується питання про перегляд судових рішень у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства. Проте зазначені обставини були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України ці обставини перегляду в касаційному порядку не підлягають.

Відповідно до ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Об'єктивність оцінки зазначених у вироку доказів перевірив апеляційний суд за апеляцією зокрема й засудженого, яка за змістом ідентична касаційній скарзі. При цьому апеляційний суд не виявив порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку суду першої інстанції.

Апеляційний суд своє рішення суд у відповідності до вимог ст. 377 КПК України належним чином мотивував і з даним рішенням погоджується і колегія суддів.

Касаційний суд виходить із фактичних обставин, установлених судом, за яких висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину є обґрунтованим.

Як убачається з вироку суду, винність ОСОБА_2 підтверджено на підставі зібраних та досліджених судом доказів - показань законного представника потерпілого ОСОБА_1; потерпілого ОСОБА_3; свідка ОСОБА_4 Винність ОСОБА_2 також встановлена судом на підставі досліджених в судовому засіданні висновків експертиз: судово-медичної № 50С/е від 10 серпня 2011 року, відповідно до змісту якої у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості; імунологічної № 627 від 08 вересня 2011 року, згідно зі змістом якої в результаті дослідження одягу, вилученого з місця злочину, не виключається змішування слини потерпілого та засудженого; імунологічної № 626 від 13 вересня 2011 року, якою за результатами дослідження плями крові на простирадлі, вилученого з місця злочину, зроблено висновок про можливість наявності домішок крові потерпілого ОСОБА_3

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 153 КК України кваліфіковані правильно.

Дійсно, матеріали кримінальної справи містять заяви законного представника потерпілого та єдиного свідка, бабусі потерпілого й засудженого, ОСОБА_4 про відмову від своїх показань, які вони давали на досудовому слідстві щодо скоєння злочину ОСОБА_2 Натомість, як вбачається з вироку, останні дали в судовому засіданні показання, підтримавши водночас і показання дані ними на досудовому слідстві. Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 заперечила будь-яку змову з потерпілим щодо обмови ОСОБА_2 у вчиненні злочину.

Посилання засудженого про допит свідків, який мав бути проведений судом, для спростування його вини, є безпідставними. Як встановлено апеляційним судом, матеріали кримінальної справи, зокрема й протокол судового засідання, не містять даних про те, що засудженим або його захисником заявлялись перед судом клопотання про виклик і допит свідків для підтвердження факту падіння малолітнього потерпілого з мотоцикла, а також встановлення можливого зв'язку між падінням потерпілого та утворенням тілесних ушкоджень у останнього. До того ж, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що показання ОСОБА_2 в цій частині про можливість утворення таким чином тілесних ушкоджень у малолітнього потерпілого спростовуються висновком судово-медичної експертизи № 50 С/е від 10 серпня 2011 року.

Твердження засудженого про застосування до нього недозволених методів ведення слідства внаслідок яких він себе обмовив у скоєнні злочину, були предметом прокурорської перевірки, за результатом проведення якої не знайшли свого підтвердження. Вказані твердження також перевірялись судами першої й апеляційної інстанції, які дійшли висновку про їх необґрунтованість.

Будь-які інші порушення кримінально-процесуального закону, на які вказує засуджений, не є істотними, а тому не є підставами для скасування постановлених по справі рішень.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.