Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

захисника ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 11 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2012 року.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2011 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше не судимий

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі; ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покарання 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2012 року це вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду неповнолітній ОСОБА_2 5 квітня 2007 року в період часу з 1 год. 30 хв. до 5 год. 10 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на території школи №33 по вул. Червоній, 1 в м. Дніпропетровську, в ході сварки з ОСОБА_3, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, штовхнув потерпілу в обличчя, від чого вона впала та вдарилася правою скронею об східці, після чого наніс удари руками та не менше п'яти ударів пустою пляшкою від шампанського в голову, а потім невстановлений предмет накинув на шию та затягнув.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій були спричинені прижиттєві тілесні ушкодження та посмертні тілесні ушкодження.

Смерть ОСОБА_3 настала від тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення.

5 квітня 2007 року в період часу з 1 год. 30 хв. до 5 год. 10 хв., ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на території школи №33 по вул. Червоній, 1 в м. Дніпропетровську, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 1299 грн.

У касаційних скаргах засуджений та його захисник просять скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на додаткове розслідування і звільнити ОСОБА_2 з-під варти. Зазначають, що висновки суду не підтверджують винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів. Наголошують, що суди не взяли до уваги доказів, які мають істотне значення у справі та спростовують причетність засудженого до вчинення злочинів. Повідомляють, що суди не мотивували чому взяли до уваги одні докази і не взяли інші. Вказують на невідповідності висновків судів фактичним обставинам справи, неналежну, на їх думку, оцінку доказів, що призвело до незаконного засудження. Вважають, що недоведені прямий умисел і мотив засудженого на вчинення інкримінованих злочинів. Наголошують, що докази здобуті з порушенням вимог закону та застосуванні незаконних методів ведення слідства. Зазначають про порушення права на захист неповнолітнього ОСОБА_2 Вказують на порушення судом апеляційної інстанції вимого ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді; думки прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг; захисника ОСОБА_1, який підтримав і просив задовольнити касаційні скарги; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України, підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови, є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Згідно з вимогами статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляції, в тому числі, при необхідності, і шляхом проведення судового слідства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. В ухвалі слід проаналізувати всі наведені в апеляції доводи, зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції, ці вимоги кримінально - процесуального закону належним чином не виконані.

Із матеріалів справи вбачається, що, не погоджуючись з обвинувальним вироком районного суду, в апеляціях засуджений та захисник ОСОБА_1 просили його скасувати та постановити виправдувальний вирок, посилались на однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону при збиранні доказів під час досудового слідства, що свідчить про їх недопустимість. Повідомляли, зокрема про порушення права на захист неповнолітнього. На обґрунтування своїх апеляційних вимог, крім іншого, вказували, що зібраними в справі доказами не підтверджується винність засудженого, вважали неналежною оцінку доказів у справі, наголошували про недоведеність умислу на вбивство. Крім того, зазначали про застосування до засудженого недозволених методів ведення слідства.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, не погодившись із апеляціями засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1, відповіді на ці та інші доводи апелянтів в ухвалі не надала, їх ретельно не перевірила і не проаналізувала. Зосередившись виключно на висновках, викладених у вироку, переконливих мотивів залишення апеляцій без задоволення в ухвалі не навела, а обмежилась формальним переліченням доказів, показань свідків та документів, які наведені у вироку суду першої інстанції.

Фактично доводи апеляцій засудженого та його захисника апеляційний суд залишив поза увагою, в загальних фразах вказав, що погоджується з рішенням суду першої інстанції. Залишив поза увагою апеляційний суд і доводи про застосування недозволених методів слідства за відсутності даних про дослідження в судовому засіданні рішення прокурора за наслідками перевірки такої заяви ОСОБА_2, яку за своєю природою слід вважати заявою про злочин.

Вказані порушення вимог КПК України (1001-05) в силу ч. 1 ст. 370 КПК України слід визнати істотними та такими, що перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи, суд апеляційної інстанції повинен ретельно перевірити зібрані у справі докази, в тому числі за необхідності шляхом проведення повного чи часткового судового слідства, дати їм та висновку суду першої інстанції належну оцінку, і з урахуванням доводів касаційних скарг, в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.

Підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити без зміни - тримання під вартою.