Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,суддів Кравченка С.І. та Тельнікової І.Г.,за участю прокурора Волошиної Т.Г., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Мар`їнського районного суду Донецької області від 24 липня 2012 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за частиною 2 статті 286 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за те, що він 5 червня 2011 року о 1 годині 50 хвилин, керуючи в стані алкогольного сп'яніння на підставі запису в свідоцтві про реєстрацію технічно справним транспортним засобом ЗАЗ TF699Р Lanos, д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_6, будучи позбавленим права керування транспортним засобом відповідної категорії, у темну пору доби, на освітленій ділянці автодороги сполученням "Добровілля - Єгоровка", а саме на проїзній частині біля будинку №32 по вул. Першотравневій в с. Богоявленка Мар`їнського району Донецької області, зі сторони м. Курахово в напрямку м. Вугледар Донецької області, на ділянці 2км+900м вказаної автодороги, в порушення пунктів 1.5, 2.1 "а", 2.3 "б", 2.9, 2.10, 12.3 "б" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , маючи реальну і об'єктивну можливість не відволікатися від управління транспортним засобом, бути уважним, слідкувати за дорожньою обстановкою і завчасно виявити перешкоди для свого руху, не вжив належних і своєчасних заходів щодо зниження швидкості свого руху до безпечного, не скористався реальною можливістю своєчасно застосувати гальмування аж до зупинки або безпечного для інших учасників об'їзд перешкоди, діючи необережно, продовжуючи рух у вказаному режимі, здійснив попутний наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на слідуючих у попутному з ним напрямку по правому краю проїжджої частини пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, залишивши місце пригоди. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 були заподіяні садна обличчя, шкіри грудної клітки в області лопатки з наявністю рани, садна правої поперекової і сідничної області, правого колінного суглобу, рвану рану передньовнутрішньої поверхні лівої гомілки, відкритий перелом обох кісток лівої гомілки на рівні середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків, що утворилися від дії тупих предметів, якими можуть бути виступаючі частини транспортного засобу, характерні для ДТП, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не переглядалась.

У касаційній скарзі прокурор просить вказане судове рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на безпідставне незастосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з огляду на ступінь тяжкості злочину, який відноситься до тяжких, конкретні обставини справи та наслідки вчиненого ним злочину, зокрема позбавлення його права керувати транспортними засобами за порушення Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, не надав потерпілій медичну допомогу, а залишив місце пригоди, що, на його переконання, не сприяє досягненню мети покарання.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_5 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за частиною 2 статті 286 КК України злочинних дій ОСОБА_5 прокурором в касаційній скарзі не заперечуються.

Поставлене прокурором питання в касаційній скарзі про порушення судом вимог закону, у зв'язку з не призначенням додаткового покарання засудженому у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є необґрунтованим.

За змістом санкції частини 2 статті 286 КК України позбавлення права керувати транспортними засобами або без такого є альтернативним.

Тобто, питання про доцільність призначення додаткового покарання, у тому числі у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, віднесено на розсуд суду і не є обов'язковим.

Крім того, в пред'явленому органами досудового слідства обвинувачені та обвинувальному висновку, який прокурором беззастережно затверджений, зазначається, як безспірний факт, про те, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом, не маючи на це права, а тому доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону, яке виразилося у не призначенні останньому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є неспроможними, з уваги на те, що не можна позбавити права на те, чого особа не має права.

При цьому, державний обвинувач на стадії судових дебатів не висував вимогу про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про недоцільність призначення додаткового покарання, зважаючи на ступінь тяжкості злочину, який є тяжким, позитивні характеристики особи засудженого з місця проживання та роботи, пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття засудженого та добровільне відшкодування спричиненої ним шкоди, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, відсутність попередніх судимостей, наявність постійного місця проживання, сім`ї, роботи, а також думку потерпілої, котра просила призначити йому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, та вважала, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу, які б потягнули зміну чи скасування вироку суду першої інстанції з підстав, викладених в касаційній скарзі прокурора.

З уваги на таке, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

На підставі наведеного та керуючись статті 394- 396 КПК України 1960 року та пункту 15 розділу 11 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

вирок Мар`їнського районного суду Донецької області від 24 липня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області - без задоволення.