Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Франтовської Т.І., за участю прокурора Кравченко Є.С., засудженого ОСОБА_5,

розглянула в відкритому судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2012 року щодо них.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Дніпропетровського обласного суду від 14.12.1999 року за ч. 2 ст. 86, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 193, ч. 3 ст. 142, п. п. а, г, е, з, і ст. 93 КК України (1960) року до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років; 05.11.2007 року звільненого умовно-достроково Дергачівським районним судом Харківської області на невідбутий строк - 1 рік 4 місяці 27 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;

за ч. 5 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте ним покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі за попереднім вироком та визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, раніше судимого вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 05.02.2001 року за ч. 3 ст. 101 КК України (1960) до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років; звільненого умовно-достроково 08.11.2005 року постановою Октябрського районного суду м. Харкова на невідбутий строк - 5 місяців 18 днів,

за ч. 5 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше судимого вироком Великобурлукського районного суду Харківської області від 12.11.2003 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, 304 КК України (2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, звільненого від відбування покарання умовно-достроково 15.10.2007 року постановою Дергачівського районного суду Харківської області на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 7 днів,

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

за ч. 5 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання у виді 1 року позбавлення волі за попереднім вироком та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Запобіжний захід ОСОБА_5 і ОСОБА_7 залишено тримання під вартою, а ОСОБА_6 - підписка про невиїзд замінена на тримання під вартою.

Вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів при наступних обставинах.

За твердженням суду першої інстанції ОСОБА_5 на початку листопада 2008 року створив та очолив організовану групу, до складу якої ввійшли та висловили готовність систематично вчиняти відкриті викрадення чужого майна, раніше судимі за вчинення тяжких злочинів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Як вважав суд, ОСОБА_5 був розроблений та погоджений всіма учасниками організованої групи план щодо відкритого викрадення чужого майна, відповідно до якого ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинні були в темний час доби вистежувати на вулицях м. Харкова одиноких осіб, в основному жінок, які не можуть надати активний спротив і які могли б мати при собі грошові кошти, мобільні телефони та інші цінні речі. У випадку активної протидії з їх сторони, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 повинні були спільно із ОСОБА_5 застосовувати до потерпілих фізичне насильство, а саме удари руками і ногами в голову та тулуб.

ОСОБА_5, як організатор, керівник та активний учасник організованої групи, підшукував та визначав об'єкти злочинів, приймав рішення про вчинення грабежів, визначав функції кожного учасника групи в їх вчиненні, безпосередньо сам брав участь у вчиненні грабежів, розприділяв викрадене майно та грошові кошти в обумовлених долях між учасниками організованої групи. ОСОБА_7 та ОСОБА_6, як активні учасники організованої групи, підшукували об'єкти майбутніх злочинів, брали безпосередню участь у вчиненні грабежів та збували викрадене майно.

Таким чином, як вважав суд, була створена стійка організована група в складі ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які попередньо організувались в стійке об'єднання для систематичного вчинення на вулицях м. Харкова відкритих крадіжок майна, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, і в період з 14 листопада по 08 грудня 2008 року вчинили наступні злочини.

14 листопада 2008 року приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_5, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, в складі організованої групи з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, з метою відкритого викрадення чужого майна, прибули на вул. Одеську в м. Харкові, де із перехожих ними була вибрана раніше незнайома ОСОБА_8

Дальше, відповідно до розробленого плану відкритого викрадення чужого майна та визначеними функціями, прослідкував за потерпілою ОСОБА_8 по АДРЕСА_1, де підбіг до ОСОБА_8 та шляхом ривка намагався відкрито викрасти сумку, однак ОСОБА_8 утримала її в руках.

В цей час, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, виконуючи відведену їм функцію, перебували на куті будинку АДРЕСА_1 та слідкували за навколишньою обстановкою.

ОСОБА_5, продовжуючи реалізувати умисел учасників організованої групи, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, застосував до неї фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, повалив ОСОБА_8 на землю та викрав у неї майно на загальну суму 313 грн. 16 коп. Викрадені грошові кошти та виручені за продажу телефону грошові кошти ОСОБА_5 розподілив порівну між учасниками організованої групи.

Крім того, 16 листопада 2008 року приблизно о 15 годині 50 хвилин ОСОБА_5 та ОСОБА_7, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі осіб, в проході між огорожею ТЦ "Барабашово" в м. Харкові і Салтовським депо Харківського метрополітену, розташованого по вул. Ак. Барабашова, 6-а, застосувавши фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, відкрито викрали у ОСОБА_9 жіночу сумку з майном та грошовими коштами на загальну суму 17120 грн. 48 коп.

24 листопада 2008 року приблизно о 18 годині 10 хвилин ОСОБА_5, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, в складі організованої групи з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, з метою відкритого викрадення чужого майна, прибули на проспект Московський в м. Харкові, де із перехожих вибрали раніше незнайому ОСОБА_10

В подальшому, відповідно до розробленого плану відкритого викрадення чужого майна та визначеними функціями, прослідкували за ОСОБА_10 до АДРЕСА_2, де ОСОБА_7, діючи по вказівці ОСОБА_5, реалізуючи спільний умисел учасників організованої групи, шляхом ривка відкрито заволодів сумкою ОСОБА_10 з грошовими коштами та майном на загальну суму 2366 грн. 50 коп. Викрадені кошти розприділили порівну. ОСОБА_5 і ОСОБА_6, виконуючи відведену їм функцію, слідкували за навколишньою обстановкою.

06 грудня 2008 року приблизно о 19 годині ОСОБА_5, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, в складі організованої групи з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, з метою відкритого викрадення чужого майна, прибули до будівлі Бізнес-Центра "Южный" (завод " Самоходных шасси"), розташованої по пров. Сімферопольський № 6 в м. Харкові, де помітили раніше знайомого ОСОБА_11, який перебував в стані алкогольного сп'яніння та не міг надати їм активного спротиву в ході відкритого викрадення його майна.

Після чого, відповідно до розробленого плану відкритого викрадення чужого майна та визначеними функціями, переконавшись, що навкруги немає по сторонніх осіб, ОСОБА_6, діючи за вказівкою ОСОБА_5, реалізуючи єдиний умисел учасників організованої групи, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, завдав удар ліктем в голову ОСОБА_11 та повалив останнього на асфальт, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження.

Потім, ОСОБА_5 з метою відкритого викрадення майна, спільно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 почали завдавати ОСОБА_11 удари ногами по тулубу, спричиняючи йому фізичну біль. Таким чином, застосувавши до потерпілого ОСОБА_11 насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я, ОСОБА_5, спільно із ОСОБА_6 та ОСОБА_12, відкрито викрали у нього майно на загальну суму 457 грн.

В цей же день, 06 грудня 2008 року приблизно о 21 годині 35 хвилин ОСОБА_5, перебуваючи з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на платформі № 5 Південного вокзалу в м. Харкові, помітили раніше незнайому ОСОБА_13 і, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, в складі організованої групи, з метою відкритого викрадення чужого майна, прослідкували за ОСОБА_13 до моста Кузинський, розташованого по вул. Муранова в м. Харкові.

Дальше, відповідно до розробленого плану відкритого викрадення чужого майна та визначеними функціями, переконавшись, що навкруги немає сторонніх осіб, ОСОБА_5 під мостом підбіг до ОСОБА_13 та шляхом ривка намагався відкрито викрасти її сумку, однак ОСОБА_13 утримала її в руках.

В цей час ОСОБА_7 і ОСОБА_6, виконуючи відведену їм функцію, перебували біля ангару для мийки вагонів неподалік мосту та слідкували за навколишньою обстановкою.

ОСОБА_5, продовжуючи реалізовувати умисел учасників організованої групи на відкрите викрадення чужого майна, почав завдавати ОСОБА_13 удари руками, після чого шляхом ривка відкрито викрав її сумку разом із наявним в ній майном на загальну суму 1242 грн.

08 грудня 2008 року приблизно о 19 годині ОСОБА_5, діючи умисно, із корисливих мотивів, в складі організованої групи з ОСОБА_7 і ОСОБА_6, прибули на вул. Чеботарську в м. Харкові, де вибрали раніше невідому їм ОСОБА_14 з метою розбійного нападу на неї.

Дальше, відповідно до розробленого плану розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном та визначеними функціями, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 прослідкували за ОСОБА_14 по вул. Чеботарській де в проході між будинками № 40 і № 42, ОСОБА_5 напав на неї та, застосувавши фізичне насильство, небезпечне для життя і здоров'я, а саме спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження, заволодів належною їй сумкою з майном на загальну суму 49 грн. 80 коп.

В цей час ОСОБА_7 і ОСОБА_6, виконуючи відведену їм функцію, перебували по вул. Чеботарській біля проходу між будинками № 40 і № 42 та слідкували за навколишньою обстановкою.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2012 року апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2010 року щодо них - без зміни.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 порушує питання про скасування судовий рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю та неповнотою досудового та судового розслідування, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

При цьому, вказує, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 323 КПК України; в протоколі судового засідання показання свідків, потерпілих викладені не в повному об'ємі; не задоволено його клопотання про повторний допит визначених ним свідків, чим порушено його право на захист; вказує на фальсифікацію органами досудового розслідування матеріалів справи, вказує, що на досудовому розслідуванні внаслідок застосування до нього недозволених методів слідства оговорив себе, вказавши, що вчинив злочини в складі організованої групи з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Крім того, засуджений вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Зокрема, він вказує на фальсифікацію слідчим кримінальної справи, визнає себе винним тільки по епізоду грабежу потерпілої ОСОБА_8; зазначає, що давав визнавальні показання, зокрема, про вчинення злочинів в складі організованої злочинної групи, внаслідок застосування до нього фізичного та психологічного тиску працівниками міліції; вважає, що порушено вимоги ст. 22 КПК України.

Судові рішення щодо ОСОБА_7 в касаційному порядку не оскаржені.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5, який в повному обсязі підтримав свою касаційну скаргу та просив судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд; думку прокурора, який вважав, що касаційні скарги засуджених слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом, ретельно перевірених апеляційним судом, з висновками яких в цій частині погоджується і касаційна інстанція.

Враховуючи наведене, питання невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також про неповноту та однобічність досудового та судового слідства, про що зазначено в касаційних скаргах засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

В той же час, заслуговують на увагу доводи засуджених про відсутність в їх діях кваліфікуючої ознаки інкримінованих їм злочинів, а саме вчинення їх в складі організованої злочинної групи.

Так, згідно ч. 3 ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Відповідно до роз'яснень п. п. 1, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями" (v0013700-05) , суди мають досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, а й щодо тих ознак, які вказують на їх вчинення саме організованою групою чи злочинною організацією, - щодо виду об'єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, відомого всім учасникам групи, тривалості існування, матеріальної бази з фінансуванням їх діяльності, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об'єднання, наявності в нього корупційних зв'язків, існування єдиних певних правил поведінки для його членів, їх централізоване підпорядкування, наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо досягнення мети злочинів, дії, спрямовані на усунення перешкод для здійснення злочинів, приховування їх наслідків, тощо. При розгляді багатоепізодних справ судам слід установлювати, на якому етапі злочинної діяльності об'єднання набуло ознак стійкого і до якого саме виду воно належить, маючи на увазі, що нерідко об'єднання зазнає таких змін після вчинення ряду злочинів у простих формах співучасті (групою осіб або групою осіб за попередньою змовою).

Відповідно до вимог, викладених в ст. 334 КПК України, мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визначеного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного з засуджених, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з зазначенням ознак об'єктивної сторони складу злочину, визначено судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочинів, а потім докази в обґрунтування цих висновків.

Проти, як вбачається з матеріалів справи, суд у вироку щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, визнавши їх винними у скоєнні злочинів в складі організованої злочинної групи, лише перелічив її ознаки, але не навів переконливих доказів на підтвердження своїх висновків про те, що вона була створена. Зокрема, дані показань засуджених та матеріали справи не свідчать про стійке об'єднання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в організовану групу, про наявність в них заздалегідь розроблених і узгоджених планів вчинення злочинів, ретельну довготривалу підготовку їх вчинення, про ієрархічність їх організації, вербування нових членів, існування певних правил поведінки її членів, чіткого розподілу між ними функцій, наявність матеріальної бази та інших, перелічених в законі ознак організованої злочинної групи.

Як слідує із матеріалів справи, під час судового слідства засуджені давали показання про те, що вчинення злочинів вони попередньо не планували, функцій між собою не розподіляли, грабежі та розбій скоювали спонтанно, по мірі потреби грошей, тобто вчинили спільно епізодичні злочини відносно випадкових перехожих, що вказує на вчинення ними злочинів у простій формі співучасті - за попередньою змовою групою осіб, а не в складі організованої злочинної групи.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такої ознаки організованої групи як її стійкість, оскільки злочини засуджені вчинили протягом незначного проміжку часу - одного місяця.

В той же час, не наведено у судових рішеннях докази того, що ОСОБА_5 був організатором організованої злочинної групи, що він віддавав накази, розпорядження, давав доручення, проводив інструктажі, приймав звіти про виконання тих чи інших дій, застосовував заходи впливу щодо учасників вказаного об'єднання за невиконання наказів і доручень або порушення встановлених у ньому правил поведінки, такі докази відсутні й в матеріалах справи.

Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин справи висновок суду про наявність в діях засуджених ознак організованої злочинної групи є недостатньо вмотивованим і ґрунтується виключно на припущеннях, тим більше, щодо від визнавальних показів в цій частині на досудовому слідстві, засуджені в судовому засіданні категорично відмовилися, з посиланням на те, що обмовили себе та один одного.

Апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення, допущені районним судом, та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

За таких обставин судові рішення щодо засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також в порядку ст. 395 КПК України ОСОБА_7 необхідно змінити, виключити з обвинувачення засуджених кваліфікуючу ознаку ч. 5 ст. 186 та ч. 4 ст. 187 КК України - вчинення злочину організованою злочинною групою та перекваліфікувати дії засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по епізодах вчинення грабежів майна потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 з ч. 5 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, а саме грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, та по епізоду вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_14 - з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 187 КК України, як розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, призначивши засудженим покарання в межах санкцій вказаних статей.

Що стосується доводів засуджених про застосування до них на досудовому слідстві недозволених методів слідства, то вони необґрунтовані, не підлягають задоволенню, оскільки були ретельно перевірені і не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та при перевірці в апеляційному порядку.

Порушень кримінального та істотних порушень кримінально - процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування судових рішень при перевірці матеріалів справи в цілому колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394- 396, 398 КПК України (в редакції 1960 року), п.п.11,15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК України (4651-17) від 13.04.2012 року, колегія суддів

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також в порядку ст. 395 КПК України ОСОБА_7 - змінити.

Перекваліфікувати дії засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з ч. 5 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, а з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 187 КК України.

Вважати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 засудженими за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України та призначити їм покарання:

ОСОБА_5:

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;

за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією майна;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, ОСОБА_5 визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуте ним покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі за попереднім вироком та визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_6:

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років;

за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією майна;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

В порядку ст. 395 КПК України, ОСОБА_7:

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією майна;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте ним покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі за попереднім вироком та визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

В решті судові рішення залишити без зміни.