Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.

суддів Орлової С.О., Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Вергізової Л.А.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2

розглянула 11 квітня 2013 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на вирок Стахановського міського суду Луганської області від 07 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2012 року щодо них.

Вироком Стахановського міського суду Луганської області від 07 червня 2011 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 3 березня 2006 року за ч. 3 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 3 березня 2006 року за ч. 2 ст. 296, ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Свердловського міського суду Луганської області від 12 вересня 2000 року за ч. 3 ст. 206, ч. 1 ст. 222, ст. 42 КК України на 3 роки позбавлення волі,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, 69, 70 КК України на 7 років позбавлення волі, щодо якого судові рішення не оскаржувались.

Згідно з вироком, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи у складі організованої групи, організатором якої був ОСОБА_4, відповідно до заздалегідь розробленого плану та розподілених ролей, 20 грудня 2004 року, близько 17 год 30 хв, проникли у житло родини ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, з метою заволодіння майном вчинили напад на ОСОБА_7 та ОСОБА_8, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, а також із погрозою застосування такого насильства. Погрожували вбивством, завдали удари рукояткою пістолета ОСОБА_7 у шию, ОСОБА_8 - у голову, шию, груди, зв'язали руки та ноги потерпілих, заволоділи майном ОСОБА_7 на загальну суму 31 549,69 грн, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є великим розміром.

ІНФОРМАЦІЯ_4, близько 23 год. 30 хвл. ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, діючи у складі організованої групи, проникли у будинок родини ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2, використовуючи маски для обличчя, пальчата та вогнепальну зброю, вчинили напад на ОСОБА_9 та ОСОБА_10, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я потерпілих. Погрожували вбивством, зв'язали ОСОБА_9 та завдали удари ОСОБА_10 руками та металевим прутом у голову, здійснили три постріли у ногу останнього із автомата "Калашникова". Заволоділи майном ОСОБА_10 на загальну суму 886283,22 грн, що більше ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром. У результаті вчинення ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 злочинних дій, ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_2 ставлять питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Засуджений ОСОБА_4 ставить питання про скасування судових рішень та закриття провадження по справі за недоведеністю вини у вчинені злочину.

Засуджені стверджують, що при розгляді справи судом допущена суттєва неповнота та односторонність судового слідства, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджують, що суд безпідставно взяв за основу показання потерпілих та не врахував показань засуджених, не перевірив їх посилань на непричетність до злочину, крім того, при розгляді справи в суді порушено їхнє право на захист.

Засуджений ОСОБА_3 стверджує, що справа розглядалась незаконним складом суду. ОСОБА_2 посилається на порушення його права знайомитись з матеріалами справи. ОСОБА_4 стверджує, що по справі відсутні достовірні докази його вини.

У запереченні на касаційні скарги представник потерпілої ОСОБА_9 посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 на підтримання скарги, прокурора, який вважав, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, а судові рішення слід змінити, виключити із обвинувачення ч. 2 ст. 121 КК України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як убачається зі змісту касаційних скарг засуджених доводи яких є аналогічними доводам апеляційних скарг, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказують на однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що було предметом перевірки в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року з цих підстав оскаржувані судові рішення перегляду в касаційному порядку не підлягають.

При розгляді касаційних скарг засуджених колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Вирок суду ґрунтується на сукупності доказів, зібраних та перевірених відповідно до вимог КПК України (1001-05) 1960 року.

Із показань потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_7 убачається, що вони зазнали збройного нападу зі сторони трьох нападників, серед яких були ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Потерпіла ОСОБА_9 упізнала злочинців - озброєного пістолетом "ТТ" ОСОБА_4 та автоматом "Калашникова" ОСОБА_3

Об'єктивно показання потерпілих підтверджуються даними протоколів огляду місця події, вилучення речових доказів, висновками експертиз про

заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до його смерті.

Наведені докази, яким судом дана відповідна оцінка, спростовують доводи скарг засуджених про недоведеність їх вини.

У зв'язку з зазначеним, доводи касаційних скарг засуджених у цій частині задоволенню не підлягають.

Необґрунтованими є доводи касаційних скарг засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про порушення їхнього права на захист. Як убачається із матеріалів справи під час досудового та судового слідства інтереси засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 захищали професійні адвокати - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Твердження засудженого ОСОБА_3 про недоведеність його участі у злочинах досліджувались судом першої інстанції, який у вироку встановив, що з місць позбавлення волі ОСОБА_3 звільнився 18 грудня 2004 року, а розбійний напад за його участі було вчинено 20 грудня 2004 року.

Посилання ОСОБА_3 у скарзі на незаконний склад суду є безпідставними, оскільки, колегією суддів не встановлено обставин, які викликають сумнів в об'єктивності суддів та порушення ними вимог ст. ст. 54- 56 КПК України 1960 року під час розгляду справи.

Щодо доводів засудженого ОСОБА_2 у скарзі на порушення вимог кримінально-процесуального закону, неналежне ознайомлення його з матеріалами кримінальної справи, слід зазначити, що вони не відповідають матеріалам справи, оскільки відповідно до розписок (т. 19, а. с. 161, 212, 217, 218, 230-232) ОСОБА_2 ознайомлений зі справою у повному обсязі та особисто отримав копію протоколу судового засідання. Крім того постановою Стахановського міського суду Луганської області від 27 квітня 2012 року (т. 19, а. с. 253) було зупинено ознайомлення засудженого ОСОБА_2 з матеріалами кримінальної справи № 1-16/11/1231, оскільки він зловживав своїм правом, чим перешкоджав подальшому провадженню у справі.

Посилання ОСОБА_2 на невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого в наслідок суворості перевірені судом апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими, про що зазначено в ухвалі. Зокрема, судом враховано тяжкість злочинів, класифікованих за ст. 12 КК України, як особливо тяжкі.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

За встановлених судом фактичних обставин дії засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України та ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Кваліфікуючи злочинні дії за сукупністю злочинів, суд обґрунтовано виходив із наслідків, які наступили - смерті потерпілого ОСОБА_10

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки суд перевірив вирок

місцевого суду в межах апеляцій засуджених, належним чином спростував наведені у них доводи та зазначив підстави, через які визнав їх апеляції необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, чи неправильне застосування кримінального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Стахановського міського суду Луганської області від 7 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 31 липня 2012 року, щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 - без зміни.